Дослідження основних факторів виникнення, розвитку і закріплення тривожності молодших школярів-логопатів у процесі навчальної взаємодії. Обґрунтування дієвості психолого-педагогічних умов та системи тренінгових вправ подолання особистісної тривожності.
Шкільні роки - найважливіший етап у житті людини, протягом якого найактивніше формується її особистість, відбувається психічний розвиток, який часто супроводжується тривогою. Дітям цього віку властиві психологічні особливості, які сприяють виникненню тривожності: підвищена емоційна чутливість до зовнішніх впливів та сильна зовнішня і внутрішня реакція на них; недостатньо розвинена довільність пізнавальної і, особливо, емоційно-вольової сфер; безпосередність сприйняття зовнішнього світу і обмеженість форм адаптивних реакцій на впливи; високий рівень наслідування та емоційного зараження; залежність від оцінок дорослих; низька здатність протистояти чужій думці тощо. З іншого боку, психологічні характеристики молодшого шкільного віку можна вважати і найбільш сприятливими до соціально-організованих (навчально-виховних) впливів, що дає можливість проводити ефективну формуючу і корекційну роботу з подолання особистісної тривожності учнів-логопатів початкової школи. Таким чином, соціальна значущість проблеми, необхідність подальшого розширення теоретичних і експериментальних досліджень особливостей і факторів виникнення особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку та визначення і узагальнення психолого-педагогічних умов подолання тривожності учнів-логопатів початкової школи і обумовили вибір теми нашого дослідження «Психологічний аналіз рівня тривожності школярів-логопатів». Мета дослідження - виявити основні фактори виникнення, розвитку і закріплення тривожності молодших школярів-логопатів у процесі навчальної взаємодії та, на цій основі, визначити, обґрунтувати та перевірити дієвість психолого-педагогічних умов та системи психогімнастичних тренінгових вправ подолання особистісної тривожності у дітей-логопатів молодшого шкільного віку.Тривожність як стан у вітчизняній та зарубіжній літературі вивчалася насамперед з огляду на розвиток навичок саморегуляції в спортсменів. У деяких дослідженнях тривожність розглядають як реакцію на соціальні впливи за певних індивідуальних психофізіологічних властивостей, а також як таку, що може виникати під час різних психосоматичних захворювань [15, с. Ейдеміллєр тривожність визначає як емоційний стан, який виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки і проявляється в очікуванні недоброзичливого розвитку подій [24, с. Найчастіше термін «тривожність» використовується для опису неприємного по своїй забарвленості емоційного стану або внутрішніх умов, які характеризують субєктивне почуття напруги, неспокою, а з фізіологічної сторони - активацією автономної нервової системи. Тривогу можна оцінити як психічний стан, який викликається можливими або вірогідними неприємностями, змінами у звичних обставинах і діяльності, а також проявляється в реакціях та специфічних переживаннях (побоювання, хвилювання, порушення спокою).Якщо ж лейтмотивом переживань школяра виявляються тривога й непевність у собі, то й особистість формується тривожна, недовірлива. Більшість дослідників розрізняють тривогу як стан і як рису особистості - тривожність. Тривога як риса (особистісна тривожність)-відносно стійка психічна структура з відповідними їй шаблонами поведінки, які виражаються в тенденції реагувати на ситуації, що сприймаються як загрозливі, збільшенням стану тривоги. Теоретичний аналіз проблеми дослідження вимагав уточнення понять: «тривожність», «ситуативна тривожність», «особистісна тривожність», «подолання тривожності» [6, с. Аналіз літературних джерел показав необхідність розрізнення тривоги як стану і як більш чи менш сталої риси характеру, властивості особистості (особистісна тривожність).У цей час у дитини вибудовується емоційне ставлення до власної провідної діяльності, яке віддзеркалюється у бажанні відповідати вимогам учителя та батьків щодо образу «гарного учня». Все це викликає у дитини молодшого шкільного віку нові переживання, які, поєднуючись з невдачами, можуть набувати негативного забарвлення, породжуючи тривогу, а особливо у дітей-логопатів. Аналізуючи сутність поняття «тривожність», учені роблять акценти на різних її аспектах. Рубінштейн визначав тривожність як емоційний стан, котрий виникає у ситуаціях невизначеної небезпеки і виявляється в очікуванні неконтрольованого розвитку подій [10, с. У нашому дослідженні ми дотримувались наукової позиції вчених, які розглядали тривогу як емоційне ставлення, а тривожність - як стійке особистісне утворення.Оцінка 40-50 балів розглядається як показник дуже високого рівня тривожності ; 25-40 балів свідчить про високий рівень тривожності ; 15-25 балів - про середній рівень (з тенденцією до високого) ; 5-15 балів - про середній (з тенденцією до низького) ; 0-5 балів - про низький рівень тривожності [12, с. Якщо їх кількість більше 50%, можна говорити про підвищену тривожність дитини, якщо більше 75% від загального числа питань тесту - про високий рівень тривожності.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ТРИВОЖНОСТІ В МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
1.1 Поняття та значення тривожності в процесі формування особистості в молодшому шкільному віці
1.2 Методологічні і теоретичні проблеми дослідження тривожності особистості школяра-логопата
1.3 Взаємозвязок тривожності та навчальної успішності молодших школярів-логопатів
РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ТРИВОЖНОСТІ ШКОЛЯРІВ-ЛОГОПАТІВ
