Психологічний аналіз групових феноменів у котерапії - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукРоботу виконано у Таврійському національному університеті ім. Науковий керівник: - доктор психологічних наук, професор Офіційні опоненти: - доктор психологічних наук, професор В.Даля, завідувач кафедри психології та педагогіки. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім.Аналіз цієї класифікації дозволяє акцентувати в межах індивідуальної та групової форм терапії особливий режим, коли консультують одночасно два психотерапевти. Незважаючи на досить значне поширення котерапії (наприклад, І.Ялом наводить дані, що від 75 до 95% психотерапевтичних груп у США перебувають під керівництвом котерапевтів), у психології практично відсутній опис цієї форми роботи, не проведений методологічний аналіз принципів спільного консультування. Виявилося, що навчання консультуванню у режимі котерапії, дає можливість студентам не тільки здобувати спеціальні навички й уміння, але й розвивати також такі особистісні якості як колегіальність, співробітництво, соціальна рефлексія тощо (подібні дані щодо групових форм навчання наводить також В.О.Якунін, 1998). Цей додатковий ефект, виявлений при навчанні й консультуванні в режимі котерапії, свідчить про підвищення якості такого навчання, що робить дослідження роботи в парі цікавим, а сам метод котерапії значущим напрямком в пошуку нових дидактичних можливостей в галузі психотерапії. Мета дослідження - експлікувати й описати процеси структурування групових феноменів у психотерапії; простежити звязки групових феноменів і процесів з методами й ефектами психологічного консультування; виявити специфіку формогенезу феноменів у котерапії.У цьому розділі будується модель системогенезу цих феноменів, розглядаються стадії їхнього структурування. Аналіз робот, що стосуються теми групових феноменів в соціальній психології (праці Г.М.Андреєвої, О.І.Донцова, С.Д.Максименко, М.М.Обозова, О.В.Петровського, В.В.Третьяченко, Л.І.Уманського, В.Д.Шадрикова, Ю.М.Швалба) та в психотерапії (О.Ф.Бондаренко, Ф.Ю.Василюк, Н.Ф.Каліна, З.Г.Кісарчук, Р.Кочюнас, Х.Кехеле, К.Рудестам, О.Сосланд, Т.М.Титаренко, Х.Томе, З.Фрейд, Н.В.Чепелєва, І.Ялом, Т.С.Яценко), дозволив виділити єдині засади в систематизації цих феноменів стосовно практики котерапії. Якщо основною в інтеграції феноменів постає афективна складова, то феномени будуть стосуватися здебільшого простору афективно-емотивних відносин. В останньому випадку, коли в синтезі феноменів переважає поведінковий аспект, феномени виявляють себе в діяльнісно-поведінковій компоненті взаємин учасників терапевтичного процесу. Зазначені аспекти складають першу підставу для класифікації феноменів групової психології і відповідають за гетерогенність цих феноменів.Методологічною основою редукції позначувальних стали деякі твердження структурного психоаналізу Ж.Лакана (наприклад, принцип примату синтаксису над семантикою; твердження про наявність у будь-якого фрагмента мови двох авторів: Субєкта свідомого і Субєкта неусвідомлюваного - Іншого), принципи структурного аналізу дискурсу (П.Пеше, П.Серіо та ін.) і методи феноменологічної редукції (Е.Гусерль). Редукція дозволяє звести окремі фрагменти цілісного дискурсу до еквівалентів неусвідомлюваних відносин клієнта, які існували раніше, або тих, що виникли безпосередньо на сеансі. При застосуванні методу редукції на цьому рівні необхідно також враховувати наявність семантичної й смислової єдності між окремими фрагментами терапевтичного тексту або відсутність між ними звязку та ясної логіки. З технічного боку, щоб провести редукцію найвищого ґатунку, корисно застосовувати переживання членів групи, спровоковані поведінкою клієнта, особливості внутрішньогрупової динаміки, а також специфічні реакції клієнта на інтерпретації й, загалом, на аналітика та інших учасників групи. Дві техніки аналізу дискурсу і дві процедури тлумачення спільних переживань у своїй сукупності становлять собою не тільки метод доступу до латентних, неусвідомлюваних смислів і аспектів відносин клієнта, але і форму роботи, що активує групові психотерапевтичні феномени.Головними проблемами, які ми вивчали в цьому дисертаційному дослідженні, були: побудова моделі розвитку групових психотерапевтичних феноменів на конкретному сеансі терапії; вивчення специфіки системогенезу групових феноменів у котерапії; теоретичне і практичне освоєння галузі спільного консультування у цілому; розробка методів котерапевтичної роботи. Результатом цього процесу постає ієрархічна система феноменів, що містить як підструктури групові феномени попередніх стадій. У котерапії системогенез групових феноменів має кілька особливостей, до яких належать прискорений розвиток і структурування феноменів групової психології, наявність феномена єдиних семіотичних просторів між котерапевтами, а також можливість підтримки в активному стані групових феноменів усіх трьох аспектів: когнітивного, афективного і поведінкового.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ