Психологічна структура та форми прояву суб"єктної активності особистості - Автореферат

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукРобота виконана в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Носенко Елеонора Львівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, кафедра педагогічної та вікової психології, професор Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор, Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології імені Г.С. Захист відбудеться "4 "жовтня 2011 р. о 11: 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.16 Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49027, м. З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м.Про це свідчить широке використання у понятійно-категоріальному апараті сучасної психологічної науки категорій "активність", "субєкт", "діяльність", "вчинок", "воля", "смисл", що привертають значну увагу психологів у всьому світі та мають особливе значення для вітчизняних дослідників, оскільки саме в процесі визначення їх змісту вони формували уявлення про предмет психології та підходи до його вивчення. Основи тлумачення активності субєкта як особистісної властивості, яке дозволяє поглибити розуміння механізмів її розвитку та висвітлити специфічну роль у житті людини, закладені в дослідженнях К.О. Проте формуванню чіткого уявлення про субєктну активність заважають суттєві розбіжності у тлумаченні її сутності або як процесу, або як особистісної властивості, зумовлені наявністю різних методологічних позицій у вивченні цього феномену. Мета дослідження: спираючись на вітчизняні та зарубіжні концепції активності особистості, визначити структуру та систематизувати специфічні форми прояву субєктної активності як інтегративної, динамічної, контекстуалізованої особистісної властивості відповідно до етапів і стадій активності, на яких вона актуалізується субєктом. Емпірично перевірити адекватність теоретично обґрунтованої моделі структури субєктної активності та форм її прояву шляхом виявлення наявності значущих розбіжностей у осіб з гіпотетично різними рівнями сформованості субєктної активності в показниках: а) психологічного благополуччя; б) пяти глобальних факторів особистості; в) особливостей емоційного оцінювання власного ставлення до реальних видів діяльності та до себе як їх субєкта.У першому розділі - "Основні теоретичні підходи до дослідження структури та форм прояву субєктної активності" - здійснено систематизацію основних психологічних тлумачень категорій "активність", "субєкт" та "діяльність", на яких історично та семантично базується поняття субєктної активності. Впродовж розвитку цих варіантів біхевіористського підходу міра власної активності субєкта, визнана дослідниками, невпинно зростала, проте у цілому погляд на активність як реактивно-адаптивну поведінку залишався. З урахуванням вищезазначеного у цьому розділі роботи обґрунтовано необхідність системного вивчення субєктної активності, результати якого дозволять забезпечити інтегрування найсуттєвіших, загальноприйнятих аспектів цього явища, за його розгляду як особистісної властивості, що формується у діяльності та спілкуванні, проте набуваючи цілісності та емансипуючись від умов, у яких вона сформувалась, починає сама визначати характер діяльності і виявляє себе залежно від рівня сформованості. Адже постійне застосування незмінних, фіксованих форм активності, що реалізуються будь-коли незалежно від їх адекватності конкретним ситуаціям, як відомо, ніколи не вважалось не тільки творчим чи авторським, але й навіть здоровим. активність особистість інтегративна концепція У другому розділі - "Методологічне обґрунтування підходу до моделювання структури та систематизації основних форм прояву субєктної активності" - на основі провідних вітчизняних та зарубіжних підходів до вивчення структури активності, поведінки, діяльності, вчинку побудовано модель основних етапів розгортання усвідомленої, саморегульованої діяльності та систематизовано форми прояву субєктної активності як особистісної властивості залежно від стадій та етапів, на яких вона актуалізується субєктом.У роботі теоретично обґрунтовано та емпірично доведено правомірність виділення двох структурних компонентів субєктної активності - осмисленості діяльності та її усвідомленої саморегуляції - та визначено специфічні форми їх прояву на стадіях осмислення і здійснення та етапах реалізації активності як процесу: смислоутворення, оцінки та активного пошуку ресурсів для досягнення цілей, ініціювання дії, досягнення обраних цілей та оцінки результату.

Основний зміст роботи