Психологічна структура та чинники розвитку соціальних здібностей - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П.АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук Роботу виконано в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Кабінет Міністрів України Науковий консультант: доктор психологічних наук, професор Швалб Юрій Михайлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри соціальної роботи Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології ім. Чамати доктор психологічних наук, професор, Лушин Павло Володимирович, Центральний інституту післядипломної освіти АПН України, завідувач кафедри педагогіки вищої школи та прикладної психології доктор психологічних наук, професор, Савчин Мирослав Васильович, Дрогобицький державний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри психологіїПервинний аналіз дотичної до проблеми розвитку соціальних здібностей наукової літератури дозволяє констатувати, що імпліцитно феномен соціальної обдарованості як ансамбль розвинених соціальних здібностей особистості в тому або іншому ракурсі обговорювався в контексті дослідження проблематики соціальної філософії, психологічних передумов ефективності політичної, педагогічної та психотерапевтичної діяльності, лідерства та управління, військового мистецтва, соціальної адаптації та розвитку особистості. Емпіричне дослідження розвитку здібностей у зарубіжній психологічній науці повязано з іменами таких психологів як Ф.Гальтон і В. На шляху наукової розробки зазначених питань у проблематику особливого змісту виділилися також здібності соціальні, питанням діагностики розвитку яких присвячені роботи Ч. Отже, висока значущість і багатогранність проявів соціальних здібностей у суспільному житті, протилежність наукових суджень відносно психологічної специфіки цього явища відкриває перспективу його наукового розгляду з позиції мультипарадигмального аналізу структури соціальних здібностей, специфіки механізмів їх функціонування та розвитку в онтогенезі, провідних детермінант успішного становлення таких здібностей в різні вікові періоди. Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає в наступному: вперше проведено системне дослідження онтогенетичного розвитку соціальних здібностей особистості як базового психологічного потенціалу забезпечення її ефективного розвитку та самореалізації в царині субєкт-субєктних взаємин; науково обґрунтовано психологічний статус соціальних здібностей як здібностей загальних, які поруч з інтелектуальними здібностями забезпечують людині цілісну здатність продуктивно функціонувати в субєкт-субєктній та субєкт-обєктній сферах її життєдіяльності; створено модель структури соціальних здібностей як функціональної системи, до складу якої увійшли власне функціональні механізми психіки людини (інтегративні системи когнітивно-емоційної активності психіки), операційні (емоційні, мовленнєві, когнітивні та конативні компоненти генерації, реалізації і координації соціальних проявів особистості) та особистісно-регулятивні механізми (світоглядні почуття, особистісні еталони, життєві стратегії та здатність організувати інших людей); визначено рівневий характер прояву соціальних здібностей особистості у системі соціальних взаємин (соціальна некомпетентність, соціальна компетентність, соціальна креативність), що базується на визнанні вирішальної ролі позитивної динаміки таких здібностей у загальному становленні людини як соціально продуктивної істоти; доведено, що ядром зрілих форм соціальних здібностей виступає творча, соціально-креативна здатність особистості, а типологія соціально обдарованих людей визначається своєрідністю їх провідної особистісної спрямованості; здійснено науково-теоретичне та емпіричне обґрунтування концепції становлення соціальних здібностей, яка містить уявлення про зрілу структуру таких здібностей, притаманну соціально обдарованій особистості (психологічна зрілість, соціальна креативність, соціальний і емоційний інтелекти, здатність до соціальної адаптації та соціального домінування), провідні гетерогенні чинники, які забезпечують ефективний розвиток таких здібностей (фасилітативні родинний та педагогічний впливи, гуманітарний тип освіти; урбанізоване макросередовище, просоціальна спрямованість, загальний психічний розвиток особистості-носія), закономірності становлення та інтеграції соціальних здібностей в онтогенезі (гетерохронність становлення, гетерогенність детермінант, гетерономність структури);Базовими складовими цих моделей виступає низка високорозвинених психологічних механізмів людини, в основі яких лежать її мовні здібності, глибина і проникливість розуму, його практична спрямованість й опортуністичність, креативність як винахідливість та здатність до цілепокладання, сумлінність і відповідальність, джерело яких у глибині й адекватності розвитку соціальних емоцій, соціальна сміливість і спроможність до конгруентної поведінки.

ЗАГАЛЬНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ