Психологічна реінтеграція особистості в умовах глобальних трансформацій: засадничі положення - Статья

Психологічна реінтеграція особистості в умовах глобальних трансформацій: засадничі положенняСтатья раскрывает психологические особенности реинтеграции людей, которые в условиях глобальных/региональных трансформаций испытывают многочисленные проблемы. Повсякчасна загроза системі термінальних цінностей дезінтегрованих і дезадаптованих людей (наприклад, «депривованих за нестатками», біженців, жертв стихійного лиха), відчуття ними соціальної знехтуваності й особистісної знедоленості можуть призвести до своєрідного «ентропійного вибуху», що потребує нагальних і потужних психологічних студій як на рівні теоретико-методологічних узагальнень і обґрунтувань, так і в площині розгалужених емпіричних (прикладних) досліджень. У контексті вивчення феноменології ревіталізації депривованої особистості [1; 2] нами була виокремлена ключова ідея дослідження, яка полягає у виведенні базальних закономірностей і виявленні психологічних особливостей реінтеграції (реадаптації, реструктурації, рекреації тощо) осіб, які відчувають повсякчасні складнощі, зумовлені кризовим характером трансформацій, що переживаються як індивідуальні горе, психотравма, трагедія та які негативним нівелюючим чином впливають на перебіг їхньої психо-і соціогенези. Базовим науковим підходом щодо розробки системи цілісної й успішної реінтеграції є вироблення прореінтеграційної позитивної налаштованості, вироблення «робочої домінанти» у міжособистісній взаємодії учасників процесів реінтеграції та психологів, яка можлива за дотримання таких основних етапів: 1) усвідомлення реального соціально-психологічного стану особистості (маргіналізованої, депривованої, криміналізованої, інвалідизованої тощо) і визначальних чинників реінтеграційної ситуації, тобто рефлексія актуального ревіталізаційного стану; 2) емоційне вживання в реінтеграційну ситуацію як ототожнення з системою нових умов, правил і норм набуття позитивних і нетравмогенних просоціальних інкультураційних образів Я і стилів поведінки; 3) постановка загальної мети, вироблення і задіяння конкретної внутрішньої тактики і стратегії особистісних видозмін, а також психотехнологічне насичення передбачуваного процесу статусно-рольової трансформації якмоделювання перспективи досягнення реінтеграційного ефекту; 4) реальне вирішення й когнітивне осмислення реінтеграційної ситуації як здійснення позитивного й успішного переналаштування в нові соціально-психологічні статуси і ролі. 3) вдосконалення розвивального й емпірично-корекційного потенціалу експериментально-генетичного методу у тісному поєднанні з інноваційними методами; розробка і вдосконалення психотехнічних (апаратурних) методик для реінтеграції різновікових вибірок людей, які відчувають дихотомійні й маргінальні стани та потребують кваліфікованої рекреаційно-психологічної допомоги для успішної реінтеграції (наприклад, баламетричний інструментарій «дошки Белхау»); 4) розробка методичних рекомендацій побудованих за розвивально-психологічними принципами для оптимізації та прискорення реінтеграції; 5) вдосконалення, апробація та задіяння розвивального й емпірично-корекційного інструментарію, зокрема медіально-рефлексійного тренінгу, що не лише посприяє розвитку і збагаченню функціонального тезаурусу практичної психології, але й виступить потужним засобои отимізації реінтеграційних технологій для роботи з ускладненими вибірками досліджуваних.