Психологічна корекція сором’язливості засобами нейролінгвістичного програмування - Дипломная работа

КАМЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ КОРЕКЦІЙНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇУ такій ситуації в невигідному становищі опиняються соромязливі особи, адже соромязливість ускладнює їхню адаптацію в суспільстві. Із цього витікає замкнутість, самотність, пасивність у діяльності, надмірна стурбованість через оцінку оточуючими себе, залежність від інших, вразливість, сугестивність, схильність піддаватися тиску з боку оточення. Характерні для нашого суспільства тенденції визначають той факт, що проблема соромязливості розвивається, оскільки актуальні ідеали і погляди дедалі більше ізолюють нас один від одного, підігрівають дух суперництва, і проблема самотності збільшується разом із поширенням урбанізації. Для полегшення та покращення роботи психотерапевтів у цій сфері ми маємо зрозуміти, що таке соромязливість, чому це явище поширене, що це означає для окремої особистості, людей, із якими вона взаємодіє, і як ця риса впливає на суспільство в цілому. Мета дослідження полягає у дослідженні феномену соромязливості у контексті роботи практичного психолога і розробці програми психологічної корекції зі включенням у неї методів нейролінгвістичного програмування.Соромязливість завжди супроводжується необґрунтованим почуттям провини і сорому, тривожністю, невпевненістю в собі, високим рівнем рефлективності і тривоги за своє «Я». Американські соціологи і соціальні психологи причини соромязливості бачать в соціальних умовах, а саме: а) явище «географічної рухливості» - мобільність громадян, яка виявляється у частоті змін місця проживання, призводить до майже хронічного переживання почуття відчуженості і соціальної ізоляції; б) урбанізація, через яку людина «губиться в натовпі», самотність міського жителя, у тому числі дитини; в) синдром першості з його направленістю на особистий успіх, що ставить людину в ситуацію постійного змагання з усіма і кожним; г) нестача досвіду спілкування у звязку з проживанням в ізольованих районах чи обмеженому навколишньому середовищі, яка сприяє виникненню незручностей і страху перед новими людьми, до чого додається ще й мала чисельність сімей, що позбавляє дитину можливості отримувати досвід взаємодії з представниками різних вікових і соціальних категорій; д) певний стиль взаємовідносин дорослих та дітей, застосовуваний у більшості соціальних інститутів, сприяє формуванню неповаги дитини до самої себе. Заклик відчувати сором в більшості ситуацій невдач формує в дитини негативне ставлення до себе, це почуття використовується людьми як інструмент, щоб змусити людину поводити себе так, як суспільство вважає за потрібне. Соромязливість характеризується широким спектром психологічних проявів, починаючи від легкого дискомфорту, сорому в присутності інших людей, і аж до травмуючої тривожності, яка буквально руйнує нормальний перебіг життя людини. Є люди, які відчувають соромязливість тільки в певних ситуаціях або при спілкуванні з деякими типами людей, але вважають себе дуже соромязливими, інші переживають страх і незручності у будь-якій міжособистісній ситуації і майже з усіма людьми, окрім самих близьких.Для проведення першого етапу дослідження нами було обрано методику дослідження соромязливості К. С. Соромязливими вважатимемо тих осіб які за результатами тесту ввійшли до групи «надто соромязливі» (більше як 54 бали) та «дійсно соромязливі» (від 31 до 54 балів). За результатами методики дослідження визначається інтенсивність переживання емоцій інтересу, радості, подиву, горя, гніву, відрази, презирства, страху, сорому, провини; таким чином виявляються домінуючі емоції. Підрахувавши бали за методикою, можна порівняти суми позитивних і негативних емоцій, та визначити коефіцієнт самопочуття, загальний емоційний фон досліджуваного: якщо коефіцієнт більше 1 - самопочуття відповідає позитивному; якщо менше 1 - негативне самопочуття, занижена самооцінка. Отже, для експериментального дослідження психологічних особливостей соромязливих осіб було сформульовано завдання: 1) визначити кількість соромязливих осіб з вибірки; 2) дослідити особливості емоційної сфери відібраних соромязливих; 3) визначити рівень комунікабельності досліджуваної вибірки соромязливих.При подоланні тривожності і підвищенні впевненості у собі змінюється структура особистісної взаємодії людини, зникає звичний патерн реагування, а ресурси, на основі яких існувала риса соромязливості, стають підґрунтям для появи нових рис або підсилення вже наявних позитивних. Позитивне мислення як вправа класичного методу психокорекції виступає у фундаменті цієї програми, оскільки засоби нейролінгвістичного програмування, на нашу думку, діють локально, працюючи з чіткими аспектами структури особистості.