Психологічна характеристика та психотерапевтичні методи хронічних болів - Дипломная работа

3.2 Використання групової психокорекції при захворюваннях, що супроводжуються хронічним болемПсихосоматичні розлади, що супроводжуються хворобливими відчуттями, складають значну частину «хвороб цивілізації» і впродовж останнього століття були обєктом інтенсивних досліджень в рамках так званої психосоматичної медицини, зважаючи на зростаючу роль їх в загальній захворюваності населення. Двома основними групами психосоматичних розладів є «великі» психосоматичні захворювання, до яких відносять ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу, виразкову хворобу шлунку і дванадцятипалої кишки, бронхіальну астму і деякі інші, і «малі» психосоматичні розлади - невротичні порушення внутрішніх органів, або так звані «органні неврози». Сьогодні налічується близько 14 типів розладів, що супроводжуються болем або неприємними відчуттями, повязаних з впливом психологічних чинників [19]: - стенокардія, порушення серцевого ритму, серцеві спазми; При вигляді на екрані героя, що бється з ворогами або здійснює агресивні, ризиковані дії, пацієнт завжди реагував болем в області шлунку і гострою печією. У правій частині відображено стани, які можуть розвинутися, коли прояв ворожих агресивних імпульсів (боротьби або втечі) блокований і відсутній в явній поведінці; зліва представлені стани, які розвиваються, коли заблоковані тенденції до пошуку допомоги [40].Анохин визначав біль як своєрідний психічний стан людини, обумовлений сукупністю фізіологічних процесів центральної нервової системи, викликаних будь-яким надсильним або руйнівним подразником [27]. Біль попереджає про небезпеку, що загрожує людині, вона є сигналом, симптомом хворобливих процесів, які розігруються в різних частинах організму. Як при функціональних болях, так і при болях, в основі яких лежать органічні зміни, відносини особистості грають важливу роль (не у виникненні, а в ступені переживання болю). Біль нерідко досягає найбільшої вираженості у хворих з особистою невлаштованістю, відсутністю мети та іншими невирішеними конфліктами. · Біль - плач - утіха улюбленою людиною - усунення болю - весь цей ланцюг грає важливу роль в становленні ніжних любовних відносин і дозволяє пояснити «солодке задоволення» від болю.Психосоматичний погляд на медицину має на увазі новий підхід до дослідження причин хвороб з хронічним болем. Одне з найважливіших відкриттів Фрейда полягало в тому, що, коли емоція не може бути виражена і знята через нормальні канали за допомогою довільної активності, вона може стати джерелом хронічних психічних і соматичних порушень. Іншими словами, болі при багатьох хронічних розладах, викликаються перш за все, не зовнішніми, механічними або хімічними чинниками чи мікроорганізмами, а швидше тривалим функціональним стресом, що виникає в повсякденному житті індивіда в процесі його боротьби за існування. На матеріалі психосоматичного дослідження девяти хворих, що переживають больові відчуття при кардіоспазмі, Едвард Вайс відніс кардіоспазм до розряду конверсійних істерій і припустив, що за допомогою кардіоспазму виражається несвідоме символічне значення, яке може бути сформульоване так: «Я не можу проковтнути цю ситуацію». При відкритій поведінці багато хворих, що відчувають болі при пептичній виразці, демонструють перебільшено агресивні, амбітні і незалежні установки.Психосоматичні розлади, що супроводжуються хворобливими відчуттями, складають значну частину «хвороб цивілізації» і впродовж останнього століття були обєктом інтенсивних досліджень в рамках так званої психосоматичної медицини, зважаючи на зростаючу роль їх в загальній захворюваності населення. Правильне знання причинних чинників, що викликають соматичні розлади, які супроводжуються болем, може бути придбане в ході психоаналітичного лікування. Сьогоднішні послідовники теорії психосоматичної специфічності акцентують етіологічну роль переживання важкої втрати як пускового чинника соматичного захворювання, а також роль сукупних змін, що різко міняють звичний ритм життя або систему базових уявлень («картину світу») людини. Важливу роль в переживанні больового відчуття грає очікування болю і відношення до нього, від чого в значній мірі залежать «межі витривалості» болю і можливості його подолання. Біль нерідко досягає найбільшої вираженості у хворих з особистою невлаштованістю, відсутністю мети та іншими невирішеними конфліктами.Сучасні уявлення про суть концепції хвороби, яка може супроводжуватися хронічними болями, припускають облік всієї сукупності змін, що зачіпають як біологічний рівень порушень (соматичні симптоми і синдроми), так і соціальний рівень функціонування пацієнта зі зміною ролевих позицій, цінностей, інтересів, круга спілкування, з переходом в принципово нову соціальну ситуацію зі своїми специфічними заборонами, розпорядженнями та обмеженнями [8]. Негативні емоції страху, що усвідомлено проявляються пацієнтом, гніву, агресії, як правило, мають гострий реактивний характер, вони нетривалі за часом, виявляються спонтанно, оскільки не вступають в конфлікт з вимогами Суперего, а тому такі емоц

Зміст

Вступ

1. Психосоматичний підхід к вивченню виникнення хронічних болів

1.1 Психоаналітичний напрям соматичних розладів

1.2 Психосоматичні аспекти болю

1.3 Емоційні чинники болю при різних захворюваннях

Висновок

2. Експериментально-психологічне дослідження психосоматичних хворих з хронічними болями

2.1 Зміни психічної діяльності психосоматичних хворих під впливом болю

2.2 Завдання, умови проведення психологічного дослідження психосоматичних хворих з хронічними болями та характеристика використованих методик

2.3 Психодіагностичні результати експериментального дослідження

Висновок

3. Психотерапевтичні методи корекції хронічних болів

Психосоматичні розлади, що супроводжуються хворобливими відчуттями, складають значну частину «хвороб цивілізації» і впродовж останнього століття були обєктом інтенсивних досліджень в рамках так званої психосоматичної медицини, зважаючи на зростаючу роль їх в загальній захворюваності населення.

Принципи, сформульовані Александером стали основою психоаналітичного трактування психосоматичної проблеми хворобливих симптомів: 1. Правильне знання причинних чинників, що викликають соматичні розлади, які супроводжуються болем, може бути придбане в ході психоаналітичного лікування.

2. Придушення емоцій і потреб викликає хронічну дисфункцію внутрішніх органів і виникнення болю.

3. Актуальні життєві ситуації пацієнта зазвичай надають тільки прискорюючу дію на розлади.

Сьогоднішні послідовники теорії психосоматичної специфічності акцентують етіологічну роль переживання важкої втрати як пускового чинника соматичного захворювання, а також роль сукупних змін, що різко міняють звичний ритм життя або систему базових уявлень («картину світу») людини.

Причиною тут виступають психологічний стрес і порушення адаптивних можливостей організму, що викликаються ним.

Очевидно, що однією з причин виникнення різних соматичних захворювань можуть бути психічні чинники. Важливою групою таких чинників є негативні емоції. При деяких захворюваннях вони грають основну роль.

Кожній емоційній ситуації відповідає специфічний синдром соматичних змін, психосоматичних реакцій, таких, як сміх, плач, румянець, зміна пульсу, вдих та інше.

Для медичної практики у звязку з «сигнальним» значенням болю дуже важливою є обєктивна характеристика вираженості больового відчуття. Переживання болю в звичайних умовах поза сумнівом залежить від сили і тривалості больового подразника. Ця залежність особливо очевидна у випадках достатньо інтенсивного і тривалого потоку больової імпульсациі.

Важливу роль в переживанні больового відчуття грає очікування болю і відношення до нього, від чого в значній мірі залежать «межі витривалості» болю і можливості його подолання.

У ряді психологічних чинників, що мають велике значення в переживанні болю, слід перш за все вказати на наступних: · відвернення уваги і зосередження на болю;

· очікування болю, різні емоційні стани - горе, радість, гнів;

· особливості особистості - стійкість і витривалість до болю, зніженість і невитривалість;

· суспільно-моральні установки, зміст і спрямованість життєвих відносин людини, що визначають її відношення до болю.

Біль нерідко досягає найбільшої вираженості у хворих з особистою невлаштованістю, відсутністю мети та іншими невирішеними конфліктами.

Зосереджуючи на собі увагу інших, больові відчуття в подібних випадках використовуються як засіб виходу з травмуючої ситуації, допомагають хворим піти від розвязання реальних життєвих труднощів.

З погляду приведеної концепції біль грає виключно важливу роль в психологічному житті індивіда. В ході розвитку людини біль і полегшення від болю впливають на становлення інтерперсональних відносин і на формулювання концепції добра і зла, нагороди і покарання, успіху і невдачі.

Будучи засобом усунення провини, біль тим самим грає активну роль, впливаючи на взаємодії між людьми.

Прогрес в області психосоматичної медицини вимагає ухвалення основного постулату: психологічні чинники, що впливають на фізіологічні процеси, які грають роль у виникненні хронічних болів, повинні піддаватися настільки ж докладному і ретельному вивченню, як це прийнято при дослідженні фізіологічних процесів.

Кожен тілесний процес прямо або побічно схильний до впливу психологічних стимулів, оскільки організм в цілому є одиницею, всі частини якої взаємозвязані між собою.

Іншими словами, болі при багатьох хронічних розладах, викликаються, перш за все не зовнішніми, механічними або хімічними чинниками чи мікроорганізмами, а швидше тривалим функціональним стресом, що виникає в повсякденному житті індивіда в процесі його боротьби за існування.

2. Експериментальне-психологічне дослідження психосоматичних хворих з хронічними болями

Вступ

Вчення про біль є однією з центральних проблем біології, медицини та психології.

Для медичної практики у звязку з «сигнальним» значенням болю дуже важливою є обєктивна характеристика вираженості больового відчуття. Важкість і складність цієї оцінки повязані з тим, що по своєму характеру біль є субєктивним відчуттям, залежним не тільки від величини подразника, який її викликає, але і від психічної, емоційної реакції особистості на біль.

Ще Пірогов писав, що «на перевязувальних пунктах, де нагромаджується стільки страждаючих| різного роду, лікар повинен уміти розрізняти дійсне страждання від того, що здається. Він повинен знати, що ті поранені, які сильніше за інших кричать і волають, не завжди найважчі і не завжди ним першим повинно надавати невідкладну допомогу».

Актуальність дипломної роботи полягає в тому, що на відміну від інших видів чутливості больове відчуття виникає під впливом таких зовнішніх подразників, які ведуть до руйнування організму або загрожують цим руйнуванням. Біль попереджає про небезпеку, що загрожує людині, вона є сигналом, симптомом хворобливих процесів, що розігруються в різних частинах організму. Переживання болю індивідом залежить як від величини подразника (перш за все від його сили, тривалості і якості), так і від індивідуальної реактивності організму, функціонального стану його нервової системи, залежних у свою чергу від ряду чинників, зокрема в значній мірі від психологічних.

В свою чергу подвійний характер болю пояснює, чому не тільки в широкій лікарській практиці, але і в роботах ряду видатних представників медицини зустрічається недооцінка значення для діагностики ступеня субєктивного переживання болю, адже важливу роль в переживанні больового відчуття грає очікування болю і відношення до нього, від чого в значній мірі залежать «межі витривалості» болю і можливості її подолання.

Мета дипломної роботи - на підставі дослідження психологічного статусу особистості психосоматичних пацієнтів з хронічними болями запропонувати психотерапевтичні методи корекції змін психологічного стану та довести їх ефективність.

Обєкт дослідження - пацієнти, що мають хронічні болі.

Предмет дослідження - пізнавальна та емоційна сфера особистості з соматичною патологією, яка супроводжується хронічним болем.

Гіпотеза дослідження - передбачається, що у пацієнтів, які тривалий час страждають хронічними болями, мають місце зміни в пізнавальній та емоційній сферах психічної діяльності у вигляді зниження інтелектуальних можливостей i памяті, високих рівнів тривожності, а використання відповідних психотерапевтичних методик дозволить скорегувати ці психологічні відхилення.

Виходячи з поставленої мети та висунутої гіпотези стає за необхідне вирішити наступні задачі: 1. Опрацювати i проаналізувати теоретичні знання щодо виникнення та психологічної характеристики хронічних болів.

2. Підібрати найбільш адекватні методики для проведення психологічного дослідження пацієнтів з хронічними болями.

3. Дослідити вплив тривалого хронічного болю на зміни в когнітивній та емоційній сферах психосоматичних пацієнтів.

4. Запропонувати найбільш ефективні психотерапевтичні методики, які, будуть сприяти корекції відхилень у психоемоційному стані особистості з хронічними болями.

5. Довести ефективність психотерапевтичних методів, використаних для корекції психологічного стану особистості з хронічними болями.

Методи досліджень. При проведенні дослідження були запропоновані наступні психодіагностичні методики: «Вербальний тест Айзенка», методика дослідження короткочасної памяті «Память на числа», «Шкала самооцінки i вимірювання рівня тривожності» (опитувальник Спілберга, адаптований Ханіним), проективна методика - «Будинок, дерево, людина».

Новизна проведеного дослідження полягає в тому, що в одній роботі було обєднано вивчення психологічної характеристики особистостей з хронічними болями та запропоновані найбільш ефективні психотерапевтичні методи корекції відхилень психоемоційного стану, які сприяють покращанню якості життя досліджуваних осіб.

Практична i теоретична значущість дослідження. В результаті проведеного дослідження одержані дані, які сприяють рішенню складних діагностичних проблем щодо психологічної характеристики хронічних болів. Виявлені закономірності формування психологічного типу особистості з хронічними болями можуть бути використані для оптимізації терапії соматичних захворювань, що супроводжуються виникненням болю, організації профілактичних i реабілітаційних заходів. Результати дослідження поширюють можливості психотерапії психологічних розладів у психосоматичних хворих, які страждають хронічними болями.

Дипломна робота виконана на 141 сторінці компютерного тексту. Складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, додатків. Робота ілюстрована 10 таблицями, 17 малюнками. Список використаної літератури включає 73 літературних джерела відчизняних i зарубіжних авторів.