Соціальна норма як правило та вимога суспільства до особистості. Особливості та ознаки правових норм, їх вплив на поведінку людини. Сучасні види нормативних систем: право, мораль, звичаї і традиції. Психологічні аспекти правової та девіантної поведінки.
Особистість - носій свідомості з індивідуально-типовою структурою психологічних властивостей та якостей, що вибірково ставиться до навколишньої дійсності та виконує визначені соціальні ролі. Поведінка особи в суспільстві визначається сукупністю соціальних норм. Соціальні норми обумовлені суспільним буттям та історичним розвитком суспільства (держави), визначаючи цілі, межі, умови та форми поведінки людей у значимих для життєдіяльності суспільства або соціальних груп сферах, а також у конкретних ситуаціях, коли приймається усвідомлене рішення діяти так чи інакше. Соціальну норму визначають як правило, вимогу суспільства до особистості, у яких визначений більш-менш точно обсяг, характер, а також межі можливого і припустимого в її поведінці (Є.М.Врегульованість життєдіяльності людей в суспільстві, так звана нормативність поведінки, забезпечується низкою різнобічних вимог, які мають системний характер, соціальну спрямованість та називаються соціальними нормами. За допомогою соціальних норм здійснюється нормативна регуляція поведінки окремої людини чи соціальної групи (колективу). Нормами, що відображають інтереси соціальних груп, задаються (пропонуються, дозволяються, забороняються) визначені форми поведінки, характер відносин, мета і засоби її досягнення. Соціальні норми регулюють тільки таку поведінку, що має суспільний характер, тобто повязану з взаєминами між індивідами, групами, колективами, суспільством у цілому. Вони закріплюють таку поведінку, що виражає типові соціальні звязки і відносини, характерна для більшості представників соціуму (конкретної соціальної групи), схвалюється та здійснюється ними.Правова поведінка є особливим різновидом нормативної, оскільки вона виходить за її межі, охоплюючи й порушення правових вимог, що містяться у зобовязуючих та забороняючих нормах. Тільки правомірна поведінка є нормативною, протиправна ж поведінка є антинормативною (хоча вона в деяких випадках може відображати норми соціальних груп, що не мають правового характеру). Таким чином, правова поведінка містить у собі як норму, так і патологію поведінки в сфері права, тобто всі види людської поведінки, що мають юридичні наслідки. Можна визначити наступні загальні ознаки правової поведінки: 1) особлива соціальна значимість для життєдіяльності суспільства-до сфери дії права входить тільки така поведінка людей, яка має виключно важливе соціально-економічне, суспільно-політичне, цивільне значення (як позитивне, так і негативне), що відображається в офіційних процедурах прийняття законодавчих актів, введення їх в дію, зміни та відміни. Вивчення законодавства і практики його застосування дозволяє конкретно визначити основні соціальні характеристики поведінки, яка передбачається правом;Загалом соціальну норму і соціальні відхилення можна вважати двома полюсами однієї і тієї ж осі: "соціально значима поведінка". Як і соціальні норми, соціальні відхилення різноманітні, причому розмаїтість відхилень перевищує розмаїтість норм: норма типова, а відхилення завжди індивідуалізоване (немає двох однакових злочинів, аморальний вчинок однієї людини не схожий на вчинок іншої та ін.). Те, що раніше розцінювалася як норма, через зміни способу життя може набути характеру відхилення і, навпаки, відхилення може стати нормою (наприклад, зміни в сімейно-шлюбних відносинах від патріархальної сім! до повної сексуальної свободи партнерів). Оскільки соціальні норми і соціальні відхилення знаходяться в діалектичному взаємозвязку, вони повинні мати й певні спільні властивості. Кудрявцев): у конкретній нормативній системі, що встановлює межі належної поведінки, відхилення від норми (вихід за ці межі) не може розглядатися як позитивне, інакше нівелюється саме поняття норми.Якщо соціальну норму взяти за еталон вчинку, то відхилення від нього може відбуватися в різних напрямах.
План
План
Вступ
1. Нормативна регуляція поведінки та її вплив на поведінку особистості;
Якщо соціальну норму взяти за еталон вчинку, то відхилення від нього може відбуватися в різних напрямах. Вчинок може не відповідати соціальній нормі за обєктивними чи субєктивними ознаками: за цілями та мотивами; за прямими чи побічними результатами; він може бути новаторським чи консервативним, корисним чи шкідливим, випадковим чи типовим тощо. В цілому відхилення від соціальної норми - поняття більш складне й багатопланове, ніж поняття правопорушення, що обмежене ознаками обєкта, субєкта, обєктивної та субєктивної сторони і, як правило, стосується конкретного вчинку.
При відхиленні від соціальної норми йдеться про різноманітні форми поведінки (діяльності), що за різними параметрами не вкладаються в чинні стандарти. Окрім того, соціальні норми стосуються не лише індивідуальних, але й групових та міжгрупових форм взаємодії, за рахунок чого масштаби соціальних відхилень суттєво зростають.
Список литературы
1. Абульханова-Славская, К.А. Діяльність та колективна психологія особистості. / К.А. Абульханова-Славская. М.: Наука, 2003.-512 з.;
