Психологічна діагностика та корекція схильності до девіантної поведінки працівників органів внутрішніх справ України - Автореферат

Національна академія внутрішніх справ України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукРобота виконана в Національній академії внутрішніх справ України, МВС України. Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Барко Вадим Іванович, Національна академія внутрішніх справ України, перший заступник начальника Навчально-наукового інституту управління з навчальної і наукової роботи. Захист відбудеться 2 липня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Національній академії внутрішніх справ України за адресою : 03035, м.Основними завданнями дослідження є: здійснити аналіз девіантної поведінки особистості як соціально-психологічного феномену; надати характеристику причин та умов девіантної поведінки працівників ОВС; визначити особливості девіантної поведінки як психологічної діагностично-корекційної проблеми; встановити репрезентативність схильності до девіантної поведінки серед працівників ОВС; обґрунтувати основні напрями, процедуру і методики діагностики схильності працівників ОВС до девіантної поведінки; визначити можливості, розробити модель програми та методику психокорекційної роботи з персоналом ОВС. Методи дослідження - для визначення характеристик нормативної та девіантної поведінки, індивідуально-психологічних чинників схильності до девіантної поведінки, причин та умов її формування у працівників ОВС використовувалися методи: аналізу наукової літератури, статистичних даних та аналітичних матеріалів МВС України, чинних нормативно-правових документів МВС України, публікацій у періодичних виданнях та звітів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України; опитування працівників ОВС; експертної оцінки; спостереження; бесіди (підрозділи 1.1-2.1). Для визначення основних напрямків діагностики схильності до девіантної поведінки, процедур і методик ранньої діагностики схильності до девіантної поведінки використовувались методи експертної оцінки; аналізу наукової літератури; експериментально-психологічного дослідження за допомогою Стандартизованого багатофакторного методу дослідження особистості (СМДО), методики діагностики міжособистісних відносин (ДМВ), тести Л. Емпіричну базу дослідження складають результати: опитування 597 працівників міліції щодо розповсюдженості девіантних проявів у їхньому професійному середовищі; експериментально-психологічного дослідження (працівники міліції з ознаками схильності до девіантної поведінки - 51 особа, контрольна група - 74 особи; курсанти випускного курсу Національної академії внутрішніх справ України - 115 осіб, серед них - 19 осіб, що мають особистісні передумови до девіантної поведінки). Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що: - вперше: визначено "симптомокомплекс схильності особистості до девіантної поведінки", тобто сукупність негативних рис у структурі особистості, що сприяють формуванню девіантності; встановлена репрезентативність схильності до девіантної поведінки серед працівників ОВС; створено концепцію та визначений оптимальний набір методик ранньої психодіагностики схильності працівників ОВС до девіантної поведінки;У першому розділі "Девіантна поведінка як психолого-юридична проблема" надана характеристика девіантної поведінки як соціально-психологічний феномену та визначені індивідуально-психологічні чинники, що зумовлюють схильність до девіантної поведінки. Зазначається, що механізмом формування схильності до девіантної поведінки слід вважати взаємодію зовнішніх і внутрішніх чинників, що визначають виникнення цілей, мотивів і намірів здійснити антинормативний вчинок, сприяють йому, роблять його практично здійсненним. Узагальнення наявних у науковій літературі трактувань (Бобнєва М.І., Братусь Б.С., Крейдун Н.П., Клейберг Ю.А., Кудрявцев В.М. та ін.) дозволило запропонувати наступне визначення: девіантна поведінка - система вчинків особистості, що виходять за загальноприйняте уявлення про нормальну (нормативну) поведінку у певній сфері суспільних відносин і носить деструктивний характер; вона є наслідком викривленого процесу соціалізації і перебудови ієрархії мотивів у напрямі її спрощення та, з часом, домінування одного з них, внаслідок чого останній набуває для особи надзвичайного значення. У другому розділі "Теоретико-методичні засади психологічної діагностики схильності працівників органів внутрішніх справ до девіантної поведінки" надається характеристика причин та умов девіантної поведінки працівників ОВС, визначаються основні напрями, процедура та методики її ранньої діагностики. Можна стверджувати, що девіація (девіантна поведінка) і деформація - тісно повязані між собою феномени: девіантна поведінка передбачає якщо не повну, то хоча б часткову, локальну деформацію особистості, але остання не зводиться тільки до девіацій, а має також інші суттєві характеристики.

Основний зміст