Аналіз розвитку антиципації людини та перехід від еволюційно-біологічних до культурно-історичних механізмів піднесення антиципування в антропосоціогенезі. Онтогенез антиципаційних функцій людини на сучасному етапі цивілізаційного формування суспільства.
«ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені К.Д.УШИНСЬКОГО» Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наукРоботу виконано в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України. Науковий консультант - доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Балл Георгій Олексійович, Інститут психології імені Г. С. Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології імені Г. С. доктор психологічних наук, професор Симоненко Світлана Миколаївна, Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Захист відбудеться 8 жовтня 2010 року о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.053.03 у Південноукраїнському національному педагогічному університеті імені К. Д.З прадавніх часів люди прагнули осягнути притаманну їм здатність до цілепокладання, передбачення та планування, а також віднайти способи удосконалення та розвитку цієї здатності. Але психологія повинна піти далі, розробити свою методологію дослідження і зробити свій внесок в осягнення феномена антиципації, тим самим збагативши не тільки себе, а й такі науки, як прогностика, філософія, соціологія, антропологія, етнографія, педагогіка тощо. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри державного управління та місцевого самоврядування Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за темою «Регіональна кадрова політика на сучасному етапі державотворення» (номер державної реєстрації 0104U0006877), кафедри соціальної психології та психології управління Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара «Форми виявлення стресостійкості людини і шляхи автоматизації процедури їх прогнозування» (номер державної реєстрації 0108V000633). Систематизувати та узагальнити накопичені у психології та інших науках дані про розвиток антиципації людини та концептуалізувати поняття «антиципація» відповідно до постнекласичного етапу розвитку сучасної психології. ЇЇ виникнення, розвиток та функціонування зумовлено виділенням у структуруванні психічного підсистем, спеціалізованих на відображенні реальності в рамках часових модусів - минулого (ретроспекція), теперішнього (презенсоспекція), майбутнього (антиципація) та екстратемпорального психічного відображення - фантастоспекції, яка продукує моделі ніяк не призначені для локалізації в реальному часі.У першому розділі «Теоретико-методологічні засади психологічного дослідження розвитку антиципації людини» зроблено теоретичний аналіз психологічних та міждисциплінарних досліджень феномена антиципації; визначено методологічні принципи концептуалізації поняття антиципації в психології, запропоновано дефініцію; викладено авторську концептуальну модель генези, розвитку та функціонування антиципації як психічної форми футуродетермінації. Простежено історію становлення поняття «антиципація», провідні підходи до вивчення природи антиципування та проаналізовано розмаїття термінологічного апарату, накопиченого в психології для опису широкого кола різновидів та форм антиципаційних процесів («прогнозування», «імовірнісне прогнозування», «передбачення», «уявлення про майбутнє», «мета», «ціль», «цілепокладання», «модель потрібного майбутнього», «акцептор результату дії», «план», «планування», «очікування», «експектація» тощо). Суркова початку 80-х років минулого століття, антиципація почала вперше розглядатися як єдине когнітивно-регулятивне утворення й універсальний компонент будь-якої активності. Такий підхід дає можливість зробити новий крок у переосмисленні поняття «антиципація», визначивши останнє ширше ніж форма випереджаючого відображення і трактуючи антиципацію як темпоральноорганізовану форму організації психічного, що призначена для відображення, проектування, упередженя та опредметнення майбутнього. На четвертому етапі, який репрезентується цим дослідженням, антиципація починає розумітися як двоєдиний процес випереджаючого відображення (прогнозування й упередження) і творення майбутнього (проектування (цілепокладання й планування) й опредметнення), що розгортається у єдності з темпорально-альтернативними феноменами: ретроспекцією (психічне моделювання минулого); презенсоспекцією (психічне моделювання теперішнього); фантастоспекцією (екстратемпоральною формою психічного).Цей метод полягає в експлікації субєктивних імовірностей здійснення варіантів майбутнього, заданих дескриптивним та імовірнісним конструктами (імовірнісний профіль майбутнього) або (і) дескриптивним, імовірнісним та хронологічним конструктами (імовірнісна хрономатриця) (табл.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
