Психологічні та психофізіологічні особливості осіб із психосоматичними розладами - Автореферат

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г. С. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук Психологічні та психофізіологічні особливості осіб із психосоматичними розладами Роботу виконано в Інституті психології імені Г. С.Соціалізація суспільства, що призводить не лише до прогресу і розвитку колективної самосвідомості, але й до перевантаження чинниками, які травмують психіку більше, ніж інші фактори, сприяє підвищенню частоти психосоматичних розладів. Складність феноменів, що вивчаються, довела необґрунтованість спрощених пояснювальних моделей психосоматичних розладів, а тому більшість науковців вказують на необхідність комплексного підходу та підвищення ефективності психотерапії й психофармакології (О. Згідно сучасних гіпотез, психосоматичні розлади мають мультифакторний ґенез, де кожна із запропонованих моделей пояснює лише одну із ланок патогенезу. Як свідчать результати досліджень лікарів нашої країни, серед контингенту пацієнтів багатопрофільних лікарень психосоматичні розлади виявляються майже у 54 % випадків госпіталізованих хворих. Чабан) визнали, що такі індивідуальні особливості, як тривожність, функціональний стан нервової системи, екстраверсія-інтроверсія, імпульсивність, емоціональність - повязані з особистісними властивостями, а тому можуть бути тими факторами, що визначають специфіку й силу емоційного переживання і, в свою чергу, можуть призвести до психосоматичних розладів.У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження з обраного напрямку дисертаційної роботи, визначено її обєкт, предмет, мету та завдання, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію результатів дослідження та впровадження її результатів у практику, а також дані про публікації автора та структуру дисертації. Модель призначена для визначення приналежності осіб із психосоматичними розладами до відповідних груп залежно від емоційного стану, ступеня виразності ознак дезадаптації, динаміки психологічних станів, завдяки чому зявляється можливість виділення основних напрямків досліджень або векторів. Загальна вибірка склала 506 осіб віком 18 - 35 років, з них 50 осіб - психосоматичні хворі, що перебували на стаціонарному лікуванні у відділені з психосоматичними розладами Черкаської обласної психіатричної лікарні і 456 осіб - експериментальна група студентів різних курсів та факультетів Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Комплекс методів дослідження психологічних властивостей, призначений для виявлення особливостей осіб із психосоматичними розладами, включав у себе дослідження соціальних чинників, які могли б вплинути на перебіг психосоматичних розладів (методика визначення стресогенності й соціальної адаптації Холмса і Раге), дослідження стратегій подолання стресу (опитувальник способів копінгу Р. Відзначено, що в результаті аналізу перевірки методом порівняння середніх величин прояву психосоматичних скарг і копінг-стратегії «втеча-уникання» t-критерієм Стьюдента для незалежних вибірок у осіб із високими показниками копінг-стратегії «втеча-уникання» показники психосоматичних скарг «тиск» і «серцеві скарги» достовірно (p <0,05) вищі, ніж в осіб із низькими показниками цієї копінг-стратегії (5,2 ± 1,2 і 2,9 ± 0,1 за шкалою «серцеві» та 25,3 ± 2,1 і 16,4 ± 1,4 за шкалою «тиск» відповідно).Реалізація проблеми пропонується на засадах інтегративного підходу, а тому дозволяє встановити характер структурно-функціональних взаємозвязків психосоціальних, індивідуально-типологічних та нейродинамічних передумов виникнення психосоматичних розладів. Крім того, системні уявлення про біопсихосоціальну природу людини дають можливість вірно оцінити динаміку прояву психосоматичних розладів, вибрати підходи до їх профілактики і корекції. Встановлено достовірні середньогрупові відмінності за усіма шкалами соматичних скарг та симптомів осіб з психосоматичними розладами. Загальні показники, шкал «інтенсивність скарг» (GBB) та «соматизація», (SCL-90-R) можуть бути надійними індикаторами наявності психосоматичних розладів та соматоформних симптомів. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що статеві відмінності психосоматичних розладів мають біологічну детермінанту та динамічну соціально-психологічну обумовленість і в середньому сильніше виражені у осіб жіночої статі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ