Психологічні складові потенціалу самореалізації особистості - Автореферат

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукМечникова, кафедра загальної та соціальної психології, МОН України, м. Мечникова, завідувач кафедри загальної та соціальної психології Хомик Володимир Степанович, Волинський національний університет імені Лесі Українки, доцент кафедри загальної та соціальної психології Захист відбудеться 11 червня 2010 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 32.051.05 Волинського національного університету імені Лесі Українки за адресою: 43021, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Волинського національного університету імені Лесі Українки за адресою: 43021, м.Водночас, теорія особистісного росту й саморозвитку, заснована на тезах про позитивну природу людини, цінність кожної особистості, може розглядатися як моральний ідеал, необхідний сучасному українському суспільству у складних умовах його демократичного становлення. Альдерфера та інших дослідників, які трактують самореалізацію (самоактуалізацію) як уроджену властивість людини. В радянській та українській психології самореалізація розглядається у контексті розвитку особистості через: роль діяльності у розвитку особистості (О.Г. Водночас, незважаючи на різносторонні теоретичні підходи та напрями емпіричного вивчення самореалізації особистості, малодослідженим залишається питання визначення психологічних складових та типологічних особливостей потенціалу самореалізації, що зумовлює актуальність заявленої проблеми та вибір теми дисертаційного дослідження: «Психологічні складові потенціалу самореалізації особистості». Основні положення дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на Міжнародному науковому форумі «Другі Коломінські читання» (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Особистісні та ситуативні детермінанти поведінки і діяльності людини» (Донецьк, 2008); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції «Биографический метод в современном гуманитарном знании» (Одеса, 2008); Другій міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми емпіричних досліджень в психології» (Київ, 2008); Першій міжнародній науково-практичній конференції «Культурно-історичний та соціально-психологічний потенціал особистості в умовах трансформаційних змін у суспільстві» (Одеса, 2009); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції «Вызовы эпохи в аспекте психологической и психотерапевтической науки и практики» (Казань, 2009); Першій Всеросійській науково-практичній конференції «Психология психических состояний: теория и практика» (Казань, 2008); Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Студентська наука: проблеми і перспективи ХХІ століття» (Кіровоград, 2003, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Психологічні проблеми адаптації особистості до змінюваних умов життєдіяльності» (Дніпропетровськ, 2008); конференції молодих науковців «Теоретичні та практичні проблеми розвитку та реалізації потенціалу особистості» (Одеса, 2008, 2009); обласній студентській науково-практичній конференції «Студентська наука як інтегруючий чинник у вищому навчальному закладі» (Кіровоград, 2004); Міжвузівській науково-практичній конференції «Генезис, діагностика та розвиток особистості як цілісного системного утворення в онтогенетичній розгортці» (Первомайськ, 2008, 2009); засіданнях секції психологів в Одеському Будинку вчених (Одеса, 2009) та кафедри загальної та соціальної психології Одеського національного університету імені І.І.У першому розділі - «Теоретико-методологічні передумови дослідження самореалізації особистості» - розкрито передумови дослідження означеної проблеми, здійснено теоретико-методологічний аналіз проблеми в працях вітчизняних та зарубіжних науковців; висвітлено наукові позиції вивчення феномену самореалізації особистості; розглянуто теоретичні підходи щодо психологічних складових потенціалу самореалізації. Аналіз основних підходів до розуміння поняття самореалізації особистості у зарубіжній та вітчизняній психології показав, що самореалізація особистості є важливою міждисциплінарною, багатоаспектною, комплексною проблемою в системі наук про людину, що дає змогу значно розширити потенційні можливості субєкта за рахунок власних зусиль, переконань, ціннісних орієнтацій, мотивів. Зокрема, на основі психологічних доробок виділено такі складові потенціалу самореалізації особистості: 1) модальність активності, яка включає внутрішні процесуальні характеристики реалізації потенційних можливостей особистості; 2) спрямованість особистості, що визначає цільові, мотиваційні характеристики потенціалу самореалізації особистості; 3) соціальне включення, яке вміщує характеристики соціальної нормативності та соціально-рольового статусу людини. Роджерс) виокремлено три головні типи самореалізації особистості: 1 - самореалізація, спрямована на власне буття; 2 - самореалізація, спрямована на міжособистісні відносини; 3 - самореалізація, спрямована на власне зростання (рис.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ