Психологічні ресурси особистості в подоланні складних життєвих ситуацій - Статья

Психологічні ресурси особистості в подоланні складних життєвих ситуаційПроаналізовано визначення поняття складної життєвої ситуації та психологічного ресурсу в науковій психологічній літературі. Визначено основні характеристики самовідчуття людини, що змінюються в складних життєвих ситуаціях, до яких належать: зміна субєктивного самовідчуття, що характеризується самозаглибленістю; організація життєвої активності у напрямку її звуження; регресивні зміни фізичного стану; зміна субєктивного відчуття плину часу. Встановлено основні способи психологічного реагування на складну життєву ситуацію: автоматичне реагування - включення его захисних тенденцій, самодеструктивна поведінка, активізація системи психологічних захистів; свідоме реагування - актуалізація психологічного потенціалу та застосування психологічних ресурсів. Окреслено шляхи розвитку психологічних ресурсів: вивчення власних психофізіологічних можливостей; формування почуття особистісної відповідальності; формування життєстійкості як здатності протистояти труднощам, не деградуючи; відкриття нового сенсу життя; орієнтація на узагальнену прогресивну модель особистісного змінювання і зростання; створення прогресивних життєвих установок. Визначено три кроки застосування особистісного ресурсу в подоланні складної життєвої ситуації: перший - усвідомлення наявності та змісту складної ситуації як реальної проблеми, другий - рішучість до змін, третій - відмова від боротьби з тими аспектами складної ситуації, які змінити неможливо, і переорієнтація уваги на трансформацію негативу ситуації у конструктивні зміни шляхом власних зусиль.У звязку з цим особливої актуальності набуває питання ефективних стратегій і способів подолання ситуацій, які субєктивно сприймаються особистістю як стресові ситуації. Так, у напруженій ситуації організм людини актуалізує свої психічні та фізіологічні ресурси, тоді як в екстремальних ситуаціях, коли йдеться про загрозу життю і здоровю людини, організм працює на межі своїх можливостей, адже складність і небезпечність ситуації перевищує енергетичні можливості звичних реакцій. Методологічний аналіз життєвої ситуації містить три рівні [3]: життєва ситуація як умова життя людини; ситуація як етап життєвого шляху особистості; формування ставлення особистості до ситуації. У складних життєвих ситуаціях психологічне самовідчуття людини змінюється за такими характеристиками: субєктивне відчуття себе у світі та в системі існуючих відносин (емоційна збіднілість, самодепривація внаслідок відгородження від зовнішнього світу); характер власної активності - організація життєдіяльності перетворюється на дезорганізованість; відчуття плину часу, його субєктивна характеристика (відчуття зупинки часу або його гостра нестача); фізичний стан (згортання адаптаційних функцій, відчуття постійного напруження, зростання тривоги); самозаглибленість (постійне занурення у світ власних переживань - емоційно забарвлене уявне програвання ситуацій, які відбулися, або тих, які можуть трапитися; зясовування стосунків подумки з уявним суперником). Розвиток особистісних ресурсів передбачає сформоване почуття відповідальності, що актуалізується в особливих життєвих ситуаціях і виявляється в усвідомленні й прийнятті особистістю своєї участі в життєвій ситуації, "свого авторства щодо почуттів, думок, поведінки, що виникають у цій ситуації" [11].