Психологічні проблеми розвивального навчання - Курсовая работа

Традиційно процес навчання розглядається як процес взаємодії вчителя та учня, в ході якого вирішуються завдання освіти, виховання та розвитку. До основних структурних компонентів, які розкривають його суть, належать цілі навчання, зміст, діяльність викладання та навчання, характер їх взаємодії, принципи, методи, форми навчання. Ціці навчальної освіти сформульовано в тимчасовому державному стандарті: ". забезпечити навчальний етап розвитку особистості, виявити й забезпечити розвиток здібностей, формувати вміння й бажання вчитися, набути необхідні вміння та навички навчальної діяльності, навчитися читання, письма, лічби, оволодіти елементами теоретичного мислення, культурою мови та поведінки, основами особистої гігієни та здорового способу життя". Висунення на перший план, а здебільшого обмеження тільки освітніми завданнями, які передбачають набуття знань, умінь та навичок предметного характеру, розгляд при цьому розвитку i виховання як процесів, що виходять з рішень освітніх завдань, визначають сутність традиційного навчання. Розвивальне навчання не заперечує важливості освітніх завдань, але i не визначає трьох паралельно діючих завдань, а припускає їх злиття в триєдине завдання, яке забезпечує органічне злиття навчання та розвитку, при якому навчання виступає не самоціллю, а умовою розвитку школярів.Піаже писав: "Навчання може істотно прискорити або загальмувати інтелектуальний розвиток, але основна лінія останнього визначається внутрішніми, власними законами розвитку - підготовкою, становленням, засвоєнням i подальшим удосконаленням системи логічних операцій" [3, с. Друга теорія стверджує, що навчання i є розвиток, навчання повністю зливається з ним, кожний крок у навчанні відповідає кроку в розвитку. У третьому підході - розвиток розглядається як незалежний від навчання процес, а саме навчання, у ході якого дитина одержує нові форми поведінки, розуміється як тотожне розвитку. Розвиток готує i сприяє навчанню, а останнє стимулює й рухає вперед розвиток. "Навчання тільки тоді стає дійсно навчанням, коли воно забігає вперед розвитку...", "...роль навчання в розвитку дитини полягає в тому, що навчання створює зону найближчого розвитку" [1, с.Він вважав, що дитина розвивається навчаючись i навчається, розвиваючись. Для кожного етапу розвитку людини характерна своя логіка розвитку, зміна логіки здійснюється при переході з етапу на етап, навчання веде за собою розвиток. Виготський вперше визначив етапи розумового розвитку: - рівень актуального розвитку - рівень, на якому дитина знаходиться зараз, який має на увазі виконання певної діяльності самостійно без допомоги дорослих У основу лягла теорія зони найближчого розвитку теорія про те, що навчання внутрішньо необхідний i загальний момент розвитку, добре навчання, що тільки забігає вперед. Цю систему передбачалося побудувати на основі наступних взаємозвязаних принципів: - навчання на високому рівні складності (але складність не будь-яка, а лише складність в розумінні взаємозалежності явищ i внутрішніх звязків).У процесі досліджень вченими доведено можливість формування у дітей дошкільного віку елементів теоретичного мислення. Його необхідно спрямувати на формування в учнів науково-теоретичного стилю мислення. Організація такої активності передбачає, що учні чітко виокремлюють i фіксують запропонований для засвоєння спосіб дії, усвідомлюють його смисл i побудову, здатні більш-менш точно відтворити його при виконанні відповідних вправ. Наприклад, обмежитися демонстрацією готового зразка чи сконструювати його спільно з учнями; побудувати своє пояснення у формі коментаря до зразка чи створити відповідну проблемну ситуацію; запропонувати вправу, виконання якої не припускає ніяких відхилень від заданого зразка, чи систему завдань «на розуміння». Під час її розвґязання учні засвоюють загальний спосіб роботи з матеріалом, поширюючи його на розвґязання інших завдань.Методика "Що тут зайве?" дозволяє провести оцінку операції аналізу учнів (додаток 1); методика "Розділи на групи" оцінку операції узагальнення (додаток 2). Для проведення першого етапу був використаний метод констатуючого експерименту, який був проведений з учнями 1-го класу, в класі 24 учня. Проведення даного етапу практичного дослідження було необхідне для того, щоб виявити домінуючий вид мисленнєвих операцій у молодших школярів, а також згодом констатувати які-небудь зміни, що відбулися, i виявити вплив навчання на розвиток мисленнєвих операцій молодших школярів. Перевівши набуте абсолютне значення в шкальні оцінки (додаток 1): у 4 молодших школярів шкальна оцінка рівна 2-3, що відповідає низькому рівню розвитку операції аналізу, у 16 учнів шкальна оцінка рівна 4-7, що відповідає середньому рівню i у 4 учнів шкальна оцінка рівна 8-9, що відповідає високому рівню розвитку операції аналізу; за методикою "Розділи на групи" після оцінки в балах час i точність виконання кожної серії завдання, за загальним показником 6 учнів одержали по 2-3 б

Зміст

Вступ

Розділ 1. Розвивальне навчання та його особливості

1.1 Система розвивального навчання: ретроспективний аналіз

1.2 Проблеми розвиваючого навчання

1.3 Науково-теоретичний характер розвивального навчання

Розділ 2. Експериментальне дослідження індивідуальних особливостей розвитку молодшого школяра в результаті використання засобів розвивального навчання

2.1 Експериментальне вивчення рівня сформованості мисленнєвих операцій у дітей молодшого шкільного віку. Результати дослідження

2.2 Дослідження творчих здібностей

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки