Концептуальна модель феномена життєвої антиципації особистості та теоретико-методологічна база психосемантичного підходу. Основні методики психологічної діагностики типу життєвої антиципації особистості та процес корекції його деструктивних форм.
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНИ Г.С. АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ загальна психологія, історія психологія Захист відбудеться 31 березня 2004 р. об годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституті психології ім.Проте в кризові періоди розвитку суспільства завдання життєвого антиципування суттєво ускладнюються внаслідок зростання невизначеності перспектив суспільного розвитку, на тлі яких проектується життєвий шлях кожної конкретної особистості, а також руйнації системи старих соціально-типових сценаріїв життєвого шляху, якими озброюється субєкт у процесі соціалізації. Вивчення антиципації як універсальної складової будь-якої діяльності вивело дослідників і на вивчення антиципації в структурі такого різновиду діяльності, як життєтворчість, де основним змістом антиципування є життєвий шлях людини. Науково-психологічне вивчення проблеми життєвої антиципації особистості дає змогу зробити новий крок у опроцюванні методів психологічної допомоги у сфері прогнозування та проектування життєвого шляху і внести струмінь наукового підходу в царину, яку заповнюють поки що своїми послугами переважно ворожбити, хіроманти, астрологи та інші представники ”реліктових” форм антиципації. Гіпотеза дослідження полягає у двох загальних припущеннях: 1) відповідно до значень субєктивних ймовірностей при антиципуванні людиною варіантів свого життєвого шляху в контексті конструкту „щасливе - нещасливе майбутнє”, а також відповідно до міри та характеру оснащеності цього конструкту антиципаційними схемами можна виокремити різні типи життєвої антиципації особистості і розрізнити конструктивні й деструктивні типи її функціонування; 2) корекцію деструктивних і розвиток конструктивних форм життєвої антиципації можна здійснювати шляхом індивідуального психологічного консультування та групового біографічного тренінгу, розроблених на базі психосемантичного підходу, і керуючись розробленою в нашому дослідженні концептуальною моделлю життєвого антиципування,. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в постановці проблеми життєвої антиципації, застосуванні психосемантичного підходу до вивчення антиципації в структурі життєтворчості і побудові на основі цього підходу її концептуальної моделі, в аналізі тезаурусу антиципаційних категорій, у використанні прислівїв та афоризмів як специфічного емпіричного матеріалу, важливого для вивчення життєвоого антиципування, розробці математичних моделей та психосемантичних методик дослідження життєвої антиципації особистості, а також методики індивідуальної та групової корекції цієї психічної функції.Перший розділ дисертаційного дослідження - „Методологічні і теоретичні основи дослідження” - присвячено аналізу проблеми життєвої антиципації, осмисленню методологічних питань вивчення цього феномена на базі психосемантичного підходу та розробленої концептуальної моделі життєвого антиципування. Такий “профіль майбутнього” може стосуватися як майбутнього в цілому, надаючи йому генеральної категоризації, так і диференціюватися за різними його модусами (майбутнє в цілому, близьке - далеке, близьке - віддалене - далеке тощо). Конкретний спосіб антиципування на основі наявної в субєкта системи категорій, конструктів та антиципаційних схем ми, в рамках нашої моделі, називаємо антиципаційними процедурами. Аналізуючи прислівя, ми дійшли висновку, що закладені в них антиципаційні схеми можна згрупувати в такі різновиди: причинно-наслідкові (ті, в яких йдеться про причини щастя чи нещастя людини); засобово-цільові (фіксують уявлення про шляхи досягнення щастя, уникнення нещастя або переборення горя); корелятивні (стверджують, як у синхронічному плані повязані з різними факторами щастя та нещастя); конкретизаційні та порівняльно-оцінкові (деталізують, порівнюють та оцінюють субєктивні моделі майбутнього відносно конструкту “щасливе - нещасливе”); властивісні (фіксують уявлення про властивості, тенденції чи закономірності, притаманні феномену людського щастя та нещастя). Проте імовірнісні ґратки дають змогу виявляти більше коло існуючих індивідуальних варіацій в антиципаційних схемах: розумному - щастя, дурному - горе, посередньому - посереднє; розумному й посередньому - щастя, дурному - нещастя; розумному й посередньому - щастя, дурному - посереднє; від розуму або щастя або нещастя дурному щастя, посередності щастя і т.ін.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы