Психологічні особливості впливу емоційності на індивідуальний стиль саморегуляції студентів - Автореферат

«ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені К.Д.УШИНСЬКОГО» Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукУ сучасних соціально-економічних умовах одним з найважливіших завдань, що стоять перед суспільством у цілому і в першу чергу перед системою освіти, є максимальне розкриття активних, діяльнісних основ особистості, її індивідуально-своєрідного творчого потенціалу, тобто розкриття і розвиток субєктних якостей людини. Формування індивідуального стилю саморегуляції дозволяє особистості досягти певних результатів у різних видах діяльності на субєктивно-припустимому рівні. Саннікової, яка узагальнила попередні дослідження емоційності, ця властивість є системоутворювальним чинником відносно індивидуальної структури рис особистості, який здійснює вплив на регуляцію діяльності й виступає сполучною ланкою між діяльністю й актуальними емоціями. Усе сказане й обумовило вибір теми нашого дослідження "Психологічні особливості впливу емоційності на індивідуальний стиль саморегуляції студентів". Гіпотеза: Спираючись, з одного боку, на наявні в сучасній психології положення про те, що емоційність як стійка властивість індивідуальності визначає специфіку її активності, і, з іншого боку, на положення про те, що система саморегуляції цілеспрямованої активності розвивається з набуттям субєктного досвіду, ми припустили, що, по-перше, динамічні та якісні характеристики емоційності через процес регуляції активності виступають формоутворювальним чинником індивідуального стилю саморегуляції студентів; по-друге, на різних етапах професійної підготовки індивідуальний стиль усвідомленої саморегуляції студентів характеризується специфічним змістом.У першому розділі "Теоретичний аналіз проблеми саморегуляції цілеспрямованої активності особистості" подано результати теоретичного аналізу сутнісних характеристик, структури, індивідуально-стильових особливостей процесу саморегуляції цілеспрямованої активності особистості, участі в ньому емоцій та емоційності як цілісного інтеґрального системоутворювального чинника відносно всієї структури особистості й окремих її властивостей. Функціональними ланками, що реалізують структурно-повноцінний процес саморегуляції, є наступні: субєктивна модель значущих умов; програма виконавських дій; система субєктивних критеріїв досягнення мети (критеріїв успіху); контроль і оцінка реальних результатів; рішення про корекцію системи саморегулювання. Цими авторами обґрунтовуються і розкриваються функції стилю саморегуляції (інструментальна, компенсаторна, системоутворювальна, інтегративна), вивчаються чинники, що беруть участь у формуванні стилю саморегуляції: особистісні структури різного рівня - динамічні та змістовні, свідомі та неусвідомлювані. Сполучною ланкою між діяльністю й актуальними емоціями виступає емоційність, яка розглядається як системутворювальний чинник відносно усієї структури особистості й окремих її властивостей, у тому числі і саморегуляції (В. Д. Відносно взаємозвязків характеристик емоційності встановлено: - усі якісні показники емоційності (радість, печаль, гнів, страх) взаємоповязані між собою, причому ці звязки утворюють два полюси: додатний (радість) та відємний (гнів, страх, печаль), що, з одного боку, підтверджує результати інших дослідників, з другого - віддзеркалює певний знак кожної модальності; усередині негативного полюса виявлений тісний звязок між паттернами "печаль" і "страх", "печаль" і "гнів", проте звязків між модальностями "гнів" і "страх" не встановлено, що свідчить про їх взаємну незалежність;На підставі теоретичного аналізу літератури, спрямованого на вивчення структури й психологічного змісту саморегуляції встановлено: - довільна саморегуляція цілеспрямованої активності людини є системно-організованим процесом, що має свою функціональну інваріантну для різних видів діяльності структуру й рівневу будову. У процесі свого психічного розвитку, а також у міру розширення й ускладнення діяльності формується загальна здатність до саморегуляції, що полягає в певному абстрагуванні від специфіки різноманітних видів діяльності та загальному вмінні керувати цілеспрямованою активністю. Будучи особливою, "упередженою" формою віддзеркалення дійсності, емоції виконують наступні функції: налаштовують субєкта на досягнення мети, сприяють виділенню та прийняттю критеріїв успішності діяльності; здійснюють емоційний "контроль" за самим процесом діяльності у вигляді безперервного віддзеркалення у формі позитивних або негативних переживань міри успішності/неуспішності дій щодо досягнення мети. Аналіз психологічної літератури відносно психологічного змісту емоційності показує, що: - емоційність виконує системоутворювальну функцію відносно всієї структури особистості й окремих її властивостей.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ