Психологічні особливості труднощів у навчанні молодших школярів з вадами зору та шляхи їх подолання - Дипломная работа

Відомо, що школярі, незважаючи на однакові програми та умови навчання і виховання в школі, мають неоднакові знання, різні показники успішності, по-різному виховані, по-різному ставляться до навчальних обовязків і фактично отримують неоднаковий рівень розвитку. У виконанні завдань, поставлених державою і суспільством перед органами освіти з навчання і виховання школярів, здійснення загальної середньої освіти, велике значення має своєчасне подолання труднощів у навчанні школярів. Одні школярі долають ці труднощі відносно легко, інші - тільки шляхом мобілізації всіх своїх ресурсів, треті - взагалі без сторонньої допомоги не здатні самостійно вирішити проблеми. Комплекс труднощів у навчальній діяльності, набуваючи стійкість, дестабілізує особистість і її внутрішній світ, породжує внутрішньоособистісні протиріччя між бажаннями і можливостями, вимогами соціуму і власними устремліннями. Тому, стикаючись із труднощами, не всі молодші школярі в силу своїх особистісних і інтелектуальних особливостей можуть їх подолати, що й породжує різнопланові внутрішньоособистісні протиріччя, які, як правило, дітьми не усвідомлюються.Вчителі та батьки визначають, що можна і що не можна робити дитині, які завдання виконувати, якими правилами підкорятися і т.д. Для зміцнення позитивного ставлення учнів до школи важливо зважати на індивідуальні відмінності учнів, памятаючи, що серед них є впевнені і невпевнені в своїх силах, що є діти, які намагаються проявляти активність, демонструючи цим ставлення до школи і вчителя, але є і такі, які прагнуть бути непоміченими у класі, чітко не виражають своє ставлення до школи (Л.І. Як правило, у 1 - 2 класах учні не виявляють критичного ставлення до вчителя, вони виконують всі його вимоги, люблять і поважають за те, що він навчає їх. «Труднощі навчання» - це короткий термін, що позначає, що в дитини є проблеми у навчанні з придбання знань і розвитку складних навичок, необхідних для навчання тими способами, якими навчається більшість дітей. Для всіх дітей з труднощами у навчанні характерна, перш за все, слабка самоорганізація в процесі навчання: відсутність сформованих способів і прийомів навчальної роботи, наявність стійкого неправильного підходу до навчання і як результат учні не вміють вчитися.Психодіагностичні методи виявлення шкільної неуспішності є методами педагогічної діагностики, за допомогою якого результати планованого навчального процесу можуть бути максимально обєктивно, надійно і валідно виміряні, оброблені, інтерпретовані і підготовлені до використання в педагогічній практиці вчителями. У такому разі використовують методику Векслера (для молодшого шкільного віку), методика вивчення розуміння на основі слухового сприйняття, Методика «Малювання по точкам», Методика «Лабіринт». Методика вивчення мотивації (за Н.Л.Бєлопольською) як модель для визначення домінування навчальних або ігрових мотивів поведінки пропонує використовувати введення того або іншого мотиву в умовах психічного перенасичення. Однак ця методика може застосовуватися не тільки на етапі адаптації до школи, але і в більш старшому віці - при роботі з виявленням труднощів учнів на уроках, в навчальній діяльності й у спілкуванні з однокласниками і вчителями. В одинадцяти дітей дружні стосунки з однокласниками (персонажі вступають в різні відносини один з одним), у сімнадцяти дружні стосунки з вчителем( тримаються за руки, посміхаються один одному), у трьох дітей проблеми з вчителем(протиставлення, розташовані так, що дивляться у протилежні сторони), у двох несформована позиція учня(не зображено вчителя, навчальної діяльності), пять дітей школа привертає увагу позаучбовими сторонами(зображена ігрова діяльність, а не навчальна), у дванадцяти гарний настрій в школі(яскраві, життєрадісні кольори), у шістьох пригнічений стан(похмурі тони, сумне обличчя).