Дослідження психологічних особливостей суїцидальної поведінки особистості та наданні практичних рекомендацій щодо суїцидально активної особистості. Раптові (неочікувані) стани ейфорії. Біологічні, психопатологічні, демографічні фактори скоєння суїциду.
Ірина Вікторівна Музиченко кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології Інституту людини Київського університету імені Бориса Грінченка, м.Кожного року понад півмільйона осіб на планеті здійснюють спроби позбавити себе життя, а згідно з прогнозом ВООЗ на 2020 р. майже 1 530 000 людей на планеті покінчать життя самогубством і ще в 10-20 разів збільшиться кількість спроб самогубства. Замах людини на власне життя кваліфікують як самогубство за умови, що вона усвідомлює значущість власних дій і керує ними. Розрізняють такі види аутоагресивної поведінки: суїцидальна поведінка - усвідомлені цілеспрямовані дії, метою яких є позбавлення себе життя; суїцидальні еквіваленти - неусвідомлювані дії й умисні вчинки, що призводять до фізичного/психічного саморуйнування або самознищення, хоча на це не розраховано; несуїцидальна аутоагресивна поведінка - різні форми навмисних самоушкоджень, метою яких не є добровільна смерть або реалізація яких безпечна для життя. До суїцидальної поведінки зараховують завершені самогубства, суїцидальні спроби (або парасуїцид) і наміри здійснити самогубство. Характер навмисних самопошкоджень (нанесення собі навмисної шкоди) у випадку демонстрації суїцидальних намірів, неможливості визначення намірів людини чи за наявності описаного вище «непрямого» наміру припинення власного життя диктує необхідність виділення подібних варіантів аутоагресивної поведінки в окрему форму.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
