Психологічні особливості смислосприйняття і цілепокладання особистості - Автореферат

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукВ дисертаційному дослідженні розглядаються психологічні особливості смислосприйняття і цілепокладання в ситуації життєвої кризи. Розглянуто теоретико-методологічні засади дослідження проблеми смислосприйняття і цілепокладання та зясовано основні теоретичні положення про особливості переживання особистістю життєвої кризи. Для дослідження особливостей смислосприйняття і цілепокладання в ситуації життєвої кризи розроблено методичну базу на основі обєктивно існуючих показників. Встановлено, що для особистості в ситуації життєвої кризи характерними є зниження особистісної значущості результату та вираженості вольового зусилля в ході діяльності з досягнення мети; зниження рівня самооцінки діяльності з досягнення мети та оцінки власного потенціалу щодо можливості постановки і досягнення мети; переважання негативних прогнозів щодо постановки і досягнення мети, що виражається в зниженні рівня мобілізації зусиль в процесі цілепокладання, а також в низькому очікуваному рівні результатів діяльності з досягнення мети; сприйняття результатів діяльності з досягнення мети як таких, що не залежать від зусиль субєкта цієї діяльності, зумовлені обставинами, навколишніми людьми, випадковістю або долею, парадоксальність тощо. Запропонована психокоректувальна програма, спрямована на фасилітацію виходу особистості з ситуації життєвої кризи, сприяє зміні смислосприйняття особистості, актуалізації смислів, що відображають можливість обєднання протилежностей, життєвість, розвиток і необхідність.В будь-якому випадку, зіткнення з критичною ситуацією болюче переживається особистістю і змінює її ставлення до життя, смерті, себе та цінностей. Проте, серед дослідників (Ф.Ю.Василюк, Л.С.Виготський, Н.О.Дєєва, С.Д.Максименко, Т.М.Титаренко, Е.Ериксон, Б.Якобсен та ін.) немає єдиного уявлення про те, чи відноситься життєва криза до нормативних або ненормативних, що виступає її причиною, відсутнє загальновизнане серед наукового співтовариства визначення поняття. В них зазначається, що в ситуації життєвої кризи змінюється сприйняття смислу, також вказується можливість «ревізії» цілей, визначаючих життєдіяльність особистості. Вивчення закономірностей смислосприйняття і цілепокладання особистості в ситуації життєвої кризи дозволить не тільки розширити теоретичні положення психології смислу, але і матиме практичну цінність при психокорекційній роботі. Складність, багатогранність та недостатня дослідженість основних особливостей смислосприйняття та цілепокладання в ситуації життєвої кризи й зумовили актуальність теми нашого дисертаційного дослідження “Психологічні особливості смислосприйняття і цілепокладання особистості в ситуації життєвої кризи”.У першому розділі «Смислова сфера особистості в ситуації життєвої кризи» розглядаються поняття «життєва криза» в психологічній науці, виділені особливості смислової сфери особистості під час життєвої кризи та обґрунтовано вплив переживання життєвої кризи на зміни смислової та мотиваційної сфер особистості. У звязку з тим, що життєва криза припускає внутрішні зміни, які стосуються сприйняття життєвого смислу, а, отже, і цілей в житті особистості, було зроблене припущення про зміну смислосприйняття і цілепокладання особистості в період життєвої кризи. 3) вивчення змістовної сторони смислосприйняття, а саме, здібності до сприйняття смислу різних життєвих аспектів і життя в цілому, тобто ступінь їхньої усвідомленості, а також змістовний склад сприйняття смислу життєвих аспектів і життя в цілому, тобто ціннісні компоненти, що сприймаються особистістю як смисли якого-небудь життєвого явища. У третьому розділі «Особливості смислосприйняття та цілепокладання особистості в умовах життєвої кризи» представлені результати емпіричного дослідження особливостей цілепокладання під час переживання особистістю кризового стану, наведені результати емпіричного дослідження особливостей особистості в нормативному стані та при переживанні життєвої кризи, що відображено на рис. Для особистості в ситуації життєвої кризи характерними є такі тенденції, як: тенденція до зниження особистісної значущості результату; тенденція до зниження вираженості вольового зусилля в ході діяльності з досягнення мети; тенденція до зниження рівня самооцінки діяльності з досягнення мети; тенденція до зниження оцінки власного потенціалу щодо можливості постановки і досягнення мети; тенденція до переважання негативних прогнозів щодо постановки і досягнення мети, що виражається в зниженні рівня мобілізації зусиль в процесі , а також в низькому очікуваному рівні результатів діяльності з досягнення мети; тенденція до сприйняття результатів діяльності з досягнення мети як таких, що не залежать від зусиль субєкта цієї діяльності, зумовлених обставинами, навколишніми людьми, випадковістю або долею.Основні сучасні теорії кризи базуються на дослідженнях різних реакцій на життєві кризи в малій психіатрії Л.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ