Психологічні особливості шахрайства - Автореферат

Національний університет внутрішніх справ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукРоботу виконано в Національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Христенко Віталій Євгенович, Національний університет внутрішніх справ, кафедра прикладної психології, доцент. Захист відбудеться “30 ”вересня 2005 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.04 в Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.Серед економічних злочинів, які активно змінюються в ринкових умовах, особливе місце належить шахрайству. У сфері злочинних посягань шахраїв сьогодні опинилася підприємницька діяльність, зокрема: середній і дрібний бізнес, торгівля, сфера обслуговування, фінансова і банківська сфери. На основі вивчення та аналізу діяльності шахраїв здійснити теоретичне визначення психологічних підвалин окремих шахрайських дій, виявити сукупність засобів маніпулювання жертвами шахрайства, розробити рекомендацій щодо протидій шахрайству. Мета визначила наступні задачі дослідження: O Здійснити історичний та науково-теоретичний аналіз боротьби із шахрайством; уточнити зміст основних наукових понять даного напряму наукових досліджень в межах юридичної психології. O Провести психологічний аналіз загальної схеми шахрайської операції; визначити її основні компоненти, маніпулятивні техніки, прийоми та засоби впливу шахрая на потенційну жертву на основі дослідження представників конкретних шахрайських спеціалізацій.Перший розділ “Кримінально - правова та соціально - психологічна характеристика шахрайства” містить історико-правовий аналіз шахрайства, проведено аналіз динаміки боротьби із шахрайством за різних соціальних умов у різних державах. Уперше в російському праві поняття „шахрайство” було застосовано в 1550 р., де шахрай ставиться в один ряд із розбійником (татем). Термін „шахрайство” визнається складником карного законодавства в Указі Єлизавети 1753 року як один із видів обманного привласнення чужого майна, а потім у Статуті Катерини II 1781 року, у якому уперше було розяснено, що до шахрайства необхідно відносити: а) кишенькову крадіжку; б) раптове викрадення чужого майна, що ґрунтується на спритності, швидкості дій винного; в) заволодіння майном шляхом обману. На відміну від багатьох інших типів корисливих злочинців, шахраї вважалися елітою, „аристократією” злочинного середовища, що в свою чергу зумовлено двома основними причинами: по-перше, специфіка шахрайства вимагала певного інтелекту й навіть здібностей; по-друге, шахраї відносно рідко знаходилися в місцях позбавлення волі - вони підкуповували служителів царської Феміди. Шахраїв обєднує декілька загальних рис: широке використання злочинцями психологічних методів дії на свої жертви; жертва не знає про справжню мету злочинця; жертва добровільно, без жодного усвідомлюваного нею примусу, віддає необхідні злочинцю цінності; використання шахраями так званих „підставних” - начебто випадкових людей, які опинилися „випадково” на місці скоєння злочину; у більшості випадків шахраї „працюють” групою з чітким розподілом ролей; нечасте використання шахраями додаткових складних пристроїв, речей і т. ін.; часто ставлення до шахраїв не завжди однозначне, адже вони „покарали” людину, яка хотіла ”на халяву” одержати якусь вигоду.Шахрайство належить до одного з найдавніших суспільно небезпечних діянь. 190 Кримінального кодексу України, прийнятого 5 квітня 2001 року на 7 сесії Верховної Ради України, шахрайство карається позбавленням волі на термін від 2 до 12 років. Більшість злочинів, які Кримінальний кодекс України кваліфікує як шахрайство, здійснюють професійні злочинці. Відсутність першого комплексу свідчить про те, що особа не обманює, а помиляється (отже, не є шахраєм). Шахрай, усвідомлюючи хибність повідомлюваної жертві злочину інформації, свідомо вводить її в оману, використовуючи при цьому різноманітні, але найбільш ефективні в даному разі, не тільки форми шахрайського обману (які розглядає як юридична, так і психологічна науки), а й інші маніпулятивні техніки (що сьогодні є предметом розгляду лише психологічної науки).

Основний зміст дисертації