Психологічні особливості саморегуляції у професійній діяльності менеджерів - Автореферат

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОРЕГУЛЯЦІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МЕНЕДЖЕРІВРобота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України. Науковий керівник доктор психологічних наук, професор Семиченко Валентина Анатоліївна, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, проректор з наукової роботи. Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Рибалка Валентин Васильович, Інститут педагогіки і психології професійної підготовки АПН України, відділ психології трудової та професійної підготовки, завідувач Захист відбудеться 22 грудня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м.На сьогодні ще нечітко визначені та недостатньо проаналізовані її компоненти (змістовий та процесуальний), не досліджено звязок між ними; не уточнено роль змістового компоненту (потреби, мотиви, цілі, спрямованість), самооцінки в успішній саморегуляції менеджерів; не визначений вплив особистісної саморегуляції на успішність діяльності менеджерів. І, відповідно, не представлена цілісна програма розвитку особистісної саморегуляції менеджерів, яка має сприяти підвищенню рівня особистісної саморегуляції та зростанню успішності діяльності менеджерів. У звязку з цим дослідження особистісної саморегуляції менеджерів, її складових, шляхів удосконалення становить науковий інтерес та відкриває перспективи для покращення успішності професійної діяльності менеджерів через забезпечення підвищення рівня особистісної саморегуляції в процесі професійної підготовки. Успішність діяльності менеджера зросте (покращиться), якщо в процесі професійного становлення забезпечити можливості підвищення рівня особистісної саморегуляції, особливості розвитку якої зумовлюють міру включення особистості у професійну діяльність, її самостійність, ініціативність, відповідальність, цілеспрямованість, прагнення до досягнення успіху. Теоретико-методологічними засадами дослідження є роботи, які ґрунтуються на: психологічних теоріях розвитку особистості та концептуальних ідеях щодо особливостей її становлення (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов); теоретичних положеннях про активність особистості, яка розкривається в ініціативному, самостійному та перетворюючому ставленні субєкта до дійсності, інших людей та до самого себе (С.Л.Рубінштейн, К.О.Абульханова-Славська); психологічних підходах до гуманізації професійної підготовки (Г.О.Балл, А.Маслоу, Д.О.Леонтьєв, В.В.Рибалка, В.М.Шепель,); ідеях цілісності, єдності особистісного та професійного розвитку людини Є.А.Клімов, Б.Г.Ананьєв, О.Г.Молл, К.К.Платонов, Н.В.Кузьміна, В.А.Семиченко, Е.Ю.Пряжнікова, В.Д.Шадріков, В.О.Якунін та інші); положенні про саморегуляцію як субєктивну умову реалізації особистістю діяльності (К.О.Абульханова-Славська, О.О.Конопкін, М.Й.Боришевський, Л.Д.Столяренко).У першому розділі “Теоретико-психологічні проблеми дослідження саморегуляції менеджерів” висвітлено результати аналізу науково-психологічної та педагогічної літератури з проблем особистісного та професійного розвитку, професійної діяльності менеджерів, сутності поняття “саморегуляція”, ролі особистісної саморегуляції в успішній діяльності менеджерів. Їх зіставний аналіз засвідчив право вживати терміни “саморегуляція” та “самоуправління” як синоніми, водночас визначив підпорядкованість поняття “самоменеджмент” поняттю “саморегуляція”. Особистісна саморегуляція презентує міру власної активності особистості і забезпечує можливість її реалізації, враховуючи актуальні й потенційні можливості людини не лише в організації та перетворенні оточення, але і в організації та управлінні власними діями і поведінкою. Змістовий аспект особистісної саморегуляції відображує джерела активності особистості, спонукальні психологічні сили, які актуалізують її, надають їй певного напрямку та зумовлюють саме такі дії, незалежно від зовнішніх умов і факторів. У другому розділі “Емпіричне дослідження особливостей особистісної саморегуляції менеджерів” описується модель особистісної саморегуляції менеджерів, визначаються її компоненти; надається методика дослідження психологічних особливостей особистісної саморегуляції у професійній діяльності менеджера, характеризується вибірка досліджуваних. наводяться й аналізуються результати, отримані в процесі емпіричного дослідження.Але проблема формування здатності до особистісної саморегуляції чинних і майбутніх менеджерів досліджується недостатньо. У роботах більшості вчених аналізуються психофізіологічний та психічний рівні саморегуляції і пропонуються програми їх розвитку, водночас особистісній саморегуляції приділяється недостатня увага.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ