Психологічні особливості самооцінки військовослужбовців з девіантною та делінквентною поведінкою - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаРобота виконана в Військовому гуманітарному інституті Національної академії Оборони України, кафедра психології Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор Корольчук Микола Степанович, Військовий гуманітарний інститут Національної академії оборони України, професор кафедри психології Офіційні опоненти - доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент АПН України, Татенко Віталій Олександрович, Інститут соціальної та політичної психології АПН України, провідний науковий співробітник кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Чепа Любомир - Мирослав Андрійович, Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, завідувач лабораторії загальної та етнічної психологіїНесприятливі соціально-психологічні та економічні чинники створюють передумови для виникнення почуття невпевненості, хиткості свого становища, нервово-психічної напруги, агресивності, які залежно від індивідуально-психологічних якостей людини, рівня сформованості та стійкості таких важливих особистісних утворень як самооцінка, рівень домагань і ціннісні орієнтації, можуть призвести до будь-яких негативних поведінкових проявів, у тому числі і до виникнення відхилень у поведінці. Особистість з відхиленнями у поведінці вивчається через взаємодію зовнішніх і внутрішніх умов. Наукова новизна полягає в тому, що набула подальшого розвитку проблема співвідношення реальної та демонстрованої самооцінок; експериментальним шляхом доведено, що респондентам з девіантною і делінквентною поведінкою властиві суттєві розбіжності між реальною і демонстрованою самооцінками; виявлено і емпірично підтверджено зв‘язок рівня домагань саме з реальною самооцінкою; емпіричним шляхом виділено особистісні характеристики, з співвідношенням яких суттєвим чином пов‘язана тривожність; встановлено, що невідповідність між реальною і демонстрованою самооцінками призводить до ускладнення в сфері міжособистісних стосунків та поглиблення акцентуацій характеру; виділено особливості соціальної ситуації розвитку, які протягом підлітково-юнацького віку сприяли формуванню девіантної і делінквентної поведінки. Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що розширено уявлення про особливості впливу виховання, навчання, соціального середовища на поведінку військовослужбовців строкової служби; поглиблено знання про самооцінку в загальнотеоретичному плані й уточнено її роль та значення в структурі самосвідомості військовослужбовця; набув подальшого розкриття зв‘язок реальної та демонстрованої самооцінок при різних формах відхилень у поведінці; встановлено існування специфічних груп індивідуально-психологічних якостей і характеристик, деформації яких сприяють виникненню та розвитку девіантної та делінквентної поведінки військовослужбовців; отримані результати поглиблюють знання про особливості самооцінки і її вплив на міжособистісні відносини у військовому підрозділі. Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримано результати, які дають змогу на перших етапах служби глибоко вивчити особистість через взаємодію самооцінки, рівня домагань, системи цінностей і індивідуально-психологічних властивостей; адаптовано методику “КИСС” для дослідження військовослужбовців без відхилень у поведінці і військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою; запропоновано і апробовано систему методів та методик для вивчення самооцінки військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою; відкриваються нові можливості для психокорекційної роботи з військовиками девіантами і делінквентами, які мають високі показники реактивної та особистісної тривожності, конфліктне співвідношення між реальною і демонстрованою самооцінками, завдяки виділенню осіб з різним співвідношенням реальної і демонстрованої самооцінок і розробки нової психодіагностичної системи, спрямованої на їхню ідентифікацію; рання психодіагностика особливостей самооцінки військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою значно полегшує прогнозування імовірних варіантів їхньої поведінки, що дає можливість конкретизувати заходи індивідуальної та колективної корекції і профілактики відхилень у поведінці з урахуванням індивідуальних властивостей особистості військовослужбовців.У першому розділі “Теоретичні засади проблеми самооцінки в психології” проведено аналіз літературних джерел, виділено основні підходи до розуміння місця самооцінки в структурі особистості, розглянуто і проаналізовано погляди на самооцінку осіб з відхиленнями у поведінці, виділено умови, що сприяють викривленому формуванню самооцінки та виникненню відхилень у поведінці. Самооцінка розглядається більшістю авторів як основний компонент самосвідомості особистості (С.Л.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ