Психологічні особливості самоактуалізації неповнолітніх, схильних до протиправної поведінки - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукДисертація присвячена виявленню психологічних особливостей самоактуалізації у неповнолітніх, які виявляють схильність до протиправної поведінки, та розробці юридико-психологічних засад профілактики і корекції їх делінквентної поведінки. Проаналізовано основні концепції самоактуалізації особистості та її прояви у неповнолітніх схильних до протиправної поведінки. Здійснено теоретичний аналіз соціально-психологічних чинників делінквентності неповнолітніх та окреслено причини формування схильності особи до делінквентності. Розроблено та апробовано комплексну процедуру вивчення дітей для випереджуючого встановлення їх схильності до делінквентної поведінки, здійснено апробацію системи психологічних заходів, спрямованих на психологічний вплив та процес самоактуалізації цієї категорії осіб, що в свою чергу дало підстави зробити висновок про значну ймовірність нейтралізації негативних поведінкових тенденцій в підлітковому та ранньому юнацькому віці. Выявленные в процессе экспериментального исследования психологических особенностей внутренней и внешней конфликтности, связанной с самоактуализацией в ее деструктивной, делинквентной форме, дают возможность выработать модель тренинговой программы, которая включала бы в себя развитие рефлексии и преодоление агрессивных проявлений и конфликтности.Найбільш адекватною для розуміння явища особистісного зростання в сучасній психології є категорія самоактуалізації, яка, на думку низки дослідників, виступає операціональним аналогом поняття “особистісна зрілість” (Р. Разом із тим, у даному віковому періоді має місце суттєва нерівномірність рівнів психічного розвитку і наявність численних індивідуальних варіантів становлення особистості, серед яких певне місце займають так звані неповнолітні “групи ризику”, тобто особи з поведінкою, що відхиляється від норми. У сучасному соціумі, залежно від соціальних умов та індивідуальних психологічних особливостей, у певної частини підлітків зявляються зневіра в життєвому успіху, в своїх силах, в існуванні істинних цінностей, втрачається здатність регулювати свою активність, поведінку, відбувається знецінення потреби в самоактуалізації. Це призводить до того, що особистість стає пасивним обєктом впливу зовнішніх обставин, з залежними самооцінкою, самоповагою, критеріями особистісного успіху, в неї зявляються труднощі адаптації до умов життя. Відповідно до мети дослідження поставлені наступні завдання: 1) проаналізувати основні концепції самоактуалізації особистості у вітчизняній та зарубіжній психології; виявити психологічні особливості проявів самоактуалізації у правослухняних неповнолітніх та осіб даного віку, схильних до протиправної поведінки;Маслоу вважав усвідомлення особистістю власного потенціалу, сильних і слабких сторін; сприятливі зовнішні обставини, які б не пригнічували тенденцію до самоактуалізації, а сприяли її вияву; відкритість особистості новим ідеям, досвіду, готовність ризикувати, помилятися, відмовлятися від старих звичок. Рубінштейна, для якого особистість - це відкрите незавершене буття, а постійне відтворення на новому рівні цієї відкритості, можливості вийти за власні межі, стати “іншим Я” і є критерієм її розвиненості. Порівнювалися особистісні особливості делінквентів та осіб, що не мають відхилень у поведінці. Неповнолітні, які мають схильність до делінквентної поведінки (шкала № 7) та до подолання норм і правил (шкала № 2), до низького вольового контролю за емоційними реакціями (шкала № 6). Здійснені неповнолітніми-делінквентами ретроспективні звіти дозволили виділити 4 типи основ оціночних суджень (ТООС): 1-й тип - чуттєво-утилітарна основа (ЧУ) або основа “задоволення - незадоволення”; 2-й тип - основа емоційних відношень (ЕВ), коли субєкт здійснює оцінювання на основі “симпатії - антипатії”; 3-й тип - основа зовнішньо заданих норм (ЗН), тобто оцінка, орієнтована на зразок, стандарт; 4-й тип - утилітарно-практична основа (УП), коли предмет оцінюється як засіб досягнення бажаного.В дисертації здійснено аналіз делінквентної поведінки неповнолітніх як психологічної проблеми та здійснена спроба визначення можливостей практичного використання одержаних результатів у діяльності органів профілактичного спрямування - від вчителів загальноосвітніх шкіл та співробітників міліції органів внутрішніх справ до керівників районного, обласного, республіканського рівня системи МОН України та МВС України. Встановлено основні тенденції формування особистості неповнолітнього делінквента та її типові властивості, які про це свідчать на ранніх етапах: агресивність, емоційна лабільність, неадекватна самооцінка, ризикованість поведінки. Зазначене дозволило визначити необхідний та достатній комплекс методик для ранньої психодіагностики делінквентних тенденцій особистості, розробити програму психологічної корекції делінквентності.

2. Основний зміст роботи