Психологічні особливості рефлексивних компонентів у професійному становленні практичного психолога - Автореферат

Інститут психології ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукКостюка АПН України, лабораторія історії психології ім. В ній зясовано місце та характер значущих рефлексивних компонентів у професійному становленні майбутніх практичних психологів. Досліджено особливості та специфіку розгортання особистісної рефлексії та рефлексії фахової діяльності студентів-психологів за роки фахової підготовки. Виявлено, що ефективним шляхом розвитку рефлексивної сфери студентів-психологів є впровадження у навчальний процес тренінгової програми розвитку професійної рефлексії, побудованої за принципами інтегрованого соціально-психологічного тренінгу, за умови організації навчальної діяльності на засадах субєкт-субєктної взаємодії з викладачами, високого рівня проблемності, інтегративності та адекватного відображення суттєвих характеристик професійного середовища. Ключові слова: практичний психолог, професійне становлення, особистісне становлення, рефлексія, рефлексивні компоненти професійного становлення, особистісна рефлексія, рефлексія професійної діяльності.Особливий інтерес до фахового становлення практичних психологів, характерний для сьогодення, обумовлюється підвищенням соціальної значущості цієї професії, стрімким зростанням її популярності та розширенням сфери застосування. Водночас розвиток мережі психологічних послуг гальмується недостатнім досвідом цільової підготовки спеціалістів цієї сфери, технологіями навчально-виховного процесу у ВНЗ, переважно зорієнтованими на підготовку психологів як дослідників та викладачів. У роботах зазначених авторів висвітлюються питання особистісного зростання психологів, специфіки їх професійного мислення, комунікативної сфери, ціннісно-смислового ставлення до професії, умов формування професійно значущих якостей, обґрунтовуються програми професійної підготовки у ВНЗ, розкриваються можливості застосування активних методів навчання та конкретних інтерактивних методик у цьому процесі тощо. Дослідники проблеми професійного становлення практичного психолога підкреслюють провідну роль самопізнання особистості у цьому процесі, наголошуючи, що саме активна рефлексія дає змогу зробити професійне становлення активним, творчим і особистісно значущим процесом. Значущість і недостатня розробленість теоретичних і прикладних аспектів проблеми зумовили вибір теми даного дослідження «Психологічні особливості рефлексивних компонентів у професійному становленні практичного психолога».Її історія в рамках філософії багато в чому співпадає з розвитком уявлень людини про себе, включаючи принаймні три основні напрямки: а) принцип людського мислення, що спрямовує його на осмислення та усвідомлення власних форм та передумов; б) предметний розгляд самого знання, критичний аналіз його змісту і методів пізнання; в) діяльність самопізнання, що розкриває внутрішню будову та специфіку духовного світу людини. Щедровицький), де рефлексія забезпечує проектування спільної діяльності індивідів з урахуванням координації їх професійних позицій та групових ролей, а також розглядається як звільнення субєкта з процесу діяльності, як його вихід у зовнішню позицію щодо неї; комунікативного (Г.М. У другому розділі - «Експериментальне дослідження рефлексивних компонентів у професійному становленні майбутніх практичних психологів» - описано методологічні засади дослідження рефлексивних компонентів у професійному становленні практичних психологів, обґрунтовано вибір конкретних методик дослідження, представлено та обговорюються отримані емпіричні дані щодо особливостей (та розгортання за роки навчання у ВНЗ) особистісної рефлексії та рефлексії професійної діяльності майбутніх практичних психологів як відносно самостійних психологічних феноменів. До загальних тенденцій його розвитку можна віднести: поєднання у структурі самоставлення найвищих значень за шкалами «самовпевненість», «самоцінність» і «самоприйняття» з найнижчими за шкалами «самоприхильність» та «відкритість»; виражені індивідуальні варіації, притаманні більшою чи меншою мірою як першокурсникам, так і випускникам, особливо за шкалами «внутрішня конфліктність», «відкритість», «самозвинувачення», «самовпевненість», «самоцінність» та «самоприхильність»; дисгармонійний характер самоставлення значної частини студентів, коли низький рівень особистісної рефлексії поєднується з вираженим прагненням давати соціально-бажані відповіді при загальній тенденції до високої оцінки багатства свого внутрішнього світу, а зростання рівня самопізнання та розвиток інтернальності локусу контролю - зі схильністю до збереження образу Я, що у більшості випадків виступає як специфічний захисний механізм; наявність статистично достовірних змін (p<0,05) за роки професійної підготовки лише за шкалами «віддзеркалене самоставлення» та «самозвинувачення».

2. Основний зміст роботи