Психологічні особливості педагога–наставника, як умова ефективної соціалізації студентів - Автореферат

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ навчальний заклад “Університет менеджменту освіти” Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукРобота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Кабінет Міністрів України Науковий керівник: доктор психологічних наук, доцент Власова Олена Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра психології розвитку, професор. Захист відбудеться “02” липня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.02 у Державному вищому навчальному закладі “Університет менеджменту освіти”, 04053, м.Провідним чинником соціалізації тут виступає цілеспрямований психолого-педагогічний вплив педагога, як субєкта творення педагогічних відносин і освітньо-професійного середовища вищого навчального закладу, на студентів, які активно здобувають в ньому відповідну освітньо-професійну підготовку. Соціалізація - це процес і результат становлення людини як особистості шляхом її прилучення до цінностей, норм і соціальних відносин, що складають основу суспільного буття. Семиченко), роботи з проектування і побудови середовища, в якому відбувається розвиток особистості, розробки вимог до педагога як субєкта його творення (Н.Б. Таким чином, соціальна значущість і недостатня розробленість проблеми підвищення ефективності соціально-виховної діяльності викладача сучасної вищої школи зумовили вибір теми нашого дослідження: “Психологічні особливості педагога-наставника як умова ефективної соціалізації студентів”. На основі теоретичного аналізу філософської, психологічної та педагогічної літератури розробити концептуальну модель психологічних якостей педагога-наставника ВНЗ, що можуть впливати на ефективність освітньої соціалізації студентів.В першому розділі “Роль педагога-наставника в ефективній соціалізації студентів в умовах ВНЗ” здійснено теоретичну розвідку проблеми соціалізуючої взаємодії педагога-наставника і студентської групи, яка дозволила виокремити основні здобутки світової та вітчизняної психологічної науки в дослідженні заявленого аспекту психолого-педагогічної проблематики. У вітчизняній науці питання освітньої соціалізації розглядаються в руслі ідей про широку освіту (К.Д.Ушинський, І.А.Зязюн, Л.І.Новікова, А.В.Мудрик). Л.С.Виготський вважав, що освіта досягає продуктивних результатів лише тоді, коли педагог володіє вміннями управляти діяльністю учнів. Важливим для адекватного розуміння і застосування в дослідженні терміну “педагог-наставник” виявилось встановлення співвідношення понять “педагог”, “наставник”, “куратор” і “викладач”. В ході застосування авторської анкети зясовано, що наставником академічної групи студентів може бути не будь-який викладач: більшість наставників є педагогами, авторитетними для студентів, але певна частина не сприймається студентами в цій якості. Здійснений кількісний аналіз виявлених психологічних особливостей наставників у співвіднесенні з якісними характеристиками обстежених академічних груп студентів дозволяє розподілити педагогів на чотири групи: 1) ефективні наставники - 51% обстежених викладачів (висока згуртованість групи та високий середній бал успішності навчання в групі); 2) псевдоефективні педагоги-наставники - 29% (висока згуртованість групи та низький середній бал успішності навчання у групі); 3) формально ефективні наставники - 15% (низька згуртованість групи та високий середній бал успішності навчання у групі); 4) неефективні педагоги-наставники - 5% (низька згуртованість групи та низький середній бал успішності навчання у групі).Основним обєктом педагогічного впливу наставника виступає академічна група як колективний субєкт, через який здійснюється опосередкований соціалізуючий вплив на особистість кожного студента. Демократизація й гуманізація української системи вищої освіти відкривають викладачу-наставнику перспективи поєднання виконання завдань педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу із фасилітативним підходом, який забезпечує йому виконання та оптимальне розвязання професійних завдань формування розвиваючого контексту колективного студентського життя. Розроблена в дисертації концептуальна модель психологічних якостей педагога-наставника, повязаних з ефективністю освітньої соціалізації студентів, відтворює звязки основних функцій педагога-наставника в освітньому процесі з його розвиненими соціальними здібностями і психолого-педагогічними вміннями. Опитування студентів щодо психологічних особливостей педагога-наставника, які сприяють ефективності соціалізації студентів, показало, що студенти відчувають потребу в педагогах-наставниках. Як головні функції педагога-наставника студенти виділяють контроль за навчанням та стимулювання соціального розвитку студентів.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ