Психологічні особливості образу радянського минулого України в уявленнях сучасної студентської молоді - Статья

Психологічні особливості образу радянського минулого України в уявленнях сучасної студентської молодіУ статті проаналізовано сучасні тенденції дослідження памяті про радянське минуле в гуманітарних науках. Метою опитування було визначити психологічні особливості образу радянського минулого України в уявленнях першого пострадянського покоління як призми у ставленні до сучасної ситуації в Україні та її потенційного європейського майбутнього в умовах, коли додатковим чинником актуалізації дискусій стосовно радянського минулого стало прийняття та реалізація законів про декомунізацію. На основі аналізу транскриптів інтервю було визначено два основних критерії, які характеризують ставлення до радянського минулого людей, що не мають досвіду проживання в ньому: родинний контекст, який присутній у «спогадах» про радянське минуле, що передбачає наявність елементів спогадів про радянське минуле в колі сімї інформанта, та однозначність або неоднозначність в оцінках радянського минулого. На основі цих критеріїв було визначено пять основних типів ставлення української молоді до радянського минулого України: позиція однозначної позитивної або негативної оцінки, позиція неоднозначної оцінки, позиція абстрактної однозначної зацікавленості та позиція декларативної зацікавленості. Кожен із типів охарактеризовано через опис когнітивних (уявлення інформантів щодо радянської реальності); емоційних (позитивний чи негативний емоційний контекст, у якому перебувають ці уявлення) та поведінкових його особливостей (ставлення до законів про декомунізацію і планів інформанта щодо свого майбутнього всередині або поза межами Української держави).Що саме українці думають про радянське минуле України? Запропоноване дослідження зосереджено на образі радянського минулого держави в уявленнях сучасних молодих людей як призми у ставленні до сучасної ситуації в Україні та її потенційного європейського майбутнього в умовах, коли додатковим чинником актуалізації дискусій стосовно радянського минулого стало прийняття законів про декомунізацію (квітень-травень 2015 року) та їх реалізація. Частина з них, розповідаючи про минуле, спирались на згадки про ті часи з боку своїх бабусь та дідусів, батьків як таких, що прожили якийсь час у радянському контексті й навіть мали визначені маркери-згадки про те, що там відбувалось («вони (батьки) жили в той час»; «через релігійні переконання мій дідусь був висланий у Сибір, де він жив із сімєю 18років»; «Я знаю, ... що мої батьки, якби не обєднання всіх народів, то напевно б не зустрілися, тому що в мене мама була відправлена на практику з-за Карпат і аж до Сибіру, і там вони одружилися...»). Яскраво позитивної однозначної оцінки жоден з інформантів не давав, однак там, де інформанти зазначали, що ставлення до колишнього радянського минулого є нейтральним, де передбачалось, що були якісь однозначно позитивні речі в радянському минулому і не варто від них відмовлятись, відчувалось позитивне забарвлення образу радянського минулого. Уявлення інформанта про радянську реальність дуже приблизні й розглядаються переважно через споживчі практики: «менше товарів і, відповідно, за них менше треба платити»; «...можна було купити стільки-стільки, а зараз нічого не купиш чи навіть на маршрутці не проїдеш»; «О, в Радянському Союзі - там молоко було за 3 копійки!»; «О, там такого не було, та ніхто собі такого не дозволяв, та як то джинси подрані...» та загальну соціальну атмосферу, захист: «порядок, було відчуття якоїсь стабільності».Проблема розуміння ролі радянського минулого виводить на перший план державну політику памяті, яка до недавнього часу не мала стійких ціннісних орієнтирів. Проблема інтерпретації минулих подій часто постає як емоційно забарвлена етична дилема, що зачіпає найближче сімейне оточення. Отримані результати опитування свідчать про неоднозначність і нечіткість образу радянського минулого у представників першого пострадянського покоління.