Психологічні особливості мотивації спортивних досягнень юнаків-каратистів - Автореферат

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукРобота виконана в Інституті психології імені Г. С. Костюка АПН України, лабораторія психології навчання імені І. О. Науковий керівник - дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології імені Г. С. Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Клименко Віктор Васильович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” МОН України, кафедра психології, професор (м. Захист відбудеться “19” травня 2010 р. о 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології імені Г. С.У зарубіжній і вітчизняній психології проблема мотивації досягнення привернула до себе увагу широкого кола дослідників: Д.Аткінсон, Р.Бірні, Л.В.Бороздіна, В.М.Ботов, В.К.Гербачевський, С.С.Занюк, Т.В.Корнілова, І.М.Палей, Т.В.Пальчик, М.Ш.Магомет-Емінов, Д.Мак-Клелланд, Л.Г.Матвєєва, Г.Мюррей, Х.Хекхаузен - зробили значний внесок у розуміння її змісту, структури, механізмів. Ключовими в цьому процесі є: 1) вибір партнерів (пошук рівних суперників, щоб позмагатися; більш сильних чи слабких, щоб пограти); 2) зусилля для досягнення цілей (планування тренувань на тиждень); 3) інтенсивність зусиль (з якою віддачею каратист працює під час тренувального заняття); 4) наполегливість у випадку невдачі чи в присутності глядачів (якщо двобій програється спортсменом, то чи намагається він мобілізувати всі свої сили, щоб перемогти, а чи заспокоюється і не докладає достатніх зусиль у певних змагальних ситуаціях). У сучасній психології виокремлюють 3 провідні теорії мотивації досягнення: 1) теорія потреби досягнення; 2) теорія атрибуції; 3) теорія досягнення мети. Виокремлюють 5 ключових компонентів: 1) особистісні фактори чи мотиви; 2) ситуаційні фактори; 3) результуючі тенденції; 4) емоційні реакції; 5) поведінка, повязана з досягненням. У дослідженні взяло участь 157 юнаків-каратистів 17-20 років, спортсменів клубів кіокушинкай карате Донецької області: м.Авдіївки (14 спортсменів), м.Донецька (83 спортсмени), м.Дружківки (15 спортсменів), м.Краматорська (28 спортсменів), м.Словянська (17 спортсменів).Широко досліджувались такі загальні проблеми: сутність та психологічні особливості мотивації досягнення та внутрішньої мотивації; особистісні та ситуаційні детермінанти мотивації; динаміка мотиваційних процесів; кумулятивні ефекти мотивації та принцип персеверації; принцип кумулятивного мотивування; структура передбачень динамічної теорії дії; наслідки мотиваційної моделі щодо потоку поведінки; рефлексивна теорія; психологія волі; теорія вивченої безпомічності (М.Абреу, Н.Ах, Р.Боллес, М.Зелігман, К.Левін, В.Ленс, Ж.Нюттен, М.Пайшау, К.Фішер); моделі мотивації типу “очікування х цінність”; модель результуючої валентності; моделі самоконтролю та саморегуляції; персеверативна модель контролю за дією; метакогнітивна модель контролю за дією; метаімплікативна модель інтерпретації поведінки субєкта в умовах вибору; системно-динамічна модель мотивації; структура та механізми функціонування мотивації ініціації, селекції, реалізації наміру та контролю за дією, постреалізації (Д.Аткінсон, О.О.Конопкін, Т.В.Корнілова, М.Ш.Магомет-Емінов, Д.Мак-Клелланд, В.І.Моросанова, Г.Мюррей, В.А.Петровський, Л.Фестінгер, Х.Хекхаузен). Вся вибірка складалась із 4-х підвибірок чи груп: 1 група - 37 каратистів, 2 група - 40 каратистів, 3 група - 39 каратистів, 4 група - 41 каратист, в які входили спортсмени клубів кіокушинкай карате. Структуру мотивації спортивної діяльності каратистів 17-18 років можна згрупувати у три рівні: високий рівень: мотив досягнення успіху у спорті (14,8 %), мотив фізичного самоствердження (12,9 %), спортивно-пізнавальний мотив (11,7 %); середній рівень: раціонально-вольовий (рекреаційний) мотив (10,7 %), громадянсько-патріотичний мотив (10,5 %), мотив підготовки до професійної діяльності (9,5 %), мотив емоційного задоволення (8,1 %); низький рівень: соціально-емоційний мотив (7,5 %), мотив соціального самоствердження (7,2 %), соціально-моральний мотив (7,1 %). У каратистів 19-20 років в порівнянні зі спортсменами 17-18 років структура мотивації спортивної діяльності зазнає деяких змін: мотив фізичного самоствердження зменшується на 1,1 % (11,8 %); зростають: мотив досягнення успіху у спорті - на 0,4 % (15,2 %); на 0,1 %: мотив підготовки до професійної діяльності (9,6 %), мотив емоційного задоволення (8,2 %), мотив соціального самоствердження (7,3 %), соціально-емоційний мотив (7,6 %), соціально-моральний мотив (7,2 %), спортивно-пізнавальний мотив (11,8 %), раціонально-вольовий (рекреаційний) мотив (10,8 %); лише громадянсько-патріотичний мотив залишається на тому ж рівні (10,5 %).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ