Психологічні особливості міжособистісного взаєморозуміння в системі "вчитель-учень" як умова попередження конфліктів - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукПсихологічні особливості міжособистісного взаєморозуміння в системі “вчитель-учень” як умова попередження конфліктів. У дисертаційному дослідженні дається психолого-педагогічний аналіз проблеми соціальної перцепції загалом та взаєморозуміння безпосередньо у педагогічному процесі між вчителями та учнями. Виявлено, що процес спілкування вчителів та учнів характеризується наявністю конфліктів трьох типів: навчальних, конфліктів очікувань та особистісної несумісності. Встановлено різницю в оцінці частоти виникнення конфліктів кожного типу вчителями та учнями, яка пояснюється тим, що вчителі та учні неоднаково оцінюють одні й ті самі психологічні ситуації, які виникають у процесі їхньої взаємодії. Там де учні переживають ситуацію як конфліктну, вчителі ще не сприймають її такою і не помічають, не розуміють реакції і станів учнів у цих ситуаціях.Складові системи шкільної підготовки (класно-урочна форма занять, універсалізація програм навчання та виховання, нівелювання здібностей учнів, орієнтація на деякий “усереднений” тип особистості тощо) практично вичерпали свої можливості. Через систему міжособистісних відносин людина як особистіть входить у царину соціальних відносин суспільства; в рамках цієї системи відносин формується досвід спілкування, йде пізнання правил і норм людських взаємовідносин, розвиток комплексу моральних якостей, що впливає на формування всіх сторін особистості учня. Вивченню чинників, які сприяють формуванню позитивних стосунків між педагогами і учнями, присвячені праці багатьох психологів та педагогів: Н.П. Навчання педагогів за допомогою СПТ сприяє формуванню у них позитивної установки на взаєморозуміння з учнями, оволодінню ними різноманітними способами досягнення взаєморозуміння, більш глибокому осмисленню і урахуванню вчителями особистісних особливостей учнів і своїх власних, удосконаленню професійної компетентності педагогів у галузі використання психологічних знань і втілення останніх у практику педагогічної діяльності. У роботі використовується комплекс методів дослідження, спрямованих на перевірку висунутої гіпотези і розвязання поставлених завдань, що включає: методи підготовки та організації дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури; вивчення і узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду; системно-структурний аналіз як основний спосіб організації дослідження; формуючий експеримент, що має на меті комплексну оцінку впливу СПТ на взаєморозуміння вчителя та учнів; спостереження;У вступі обгрунтована актуальність дослідження, визначені його предмет, обєкт та методологічні засади, сформульовані мета та головні завдання роботи, наведені головні положення, що виносяться на захист, відзначені наукова новизна, теоретична та практична значущість дослідження, вказані форми апробації його результатів, впровадження їх у практику, а також описана структура дисертаційного дослідження, виходячи з послідовності розвязання поставлених завдань. Перший розділ “Теоретичний аналіз проблеми взаєморозуміння учителя та учнів” містить аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми соціальної перцепції загалом та безпосередньо з досліджуваної проблеми. Взаєморозуміння розглядається як характеристика особистісних звязків між людьми і як одна з найважливіших характеристик функціонування соціальних звязків, незаперечна умова ефективної діяльності людини. У психології проблема взаєморозуміння як проблема специфіки взаємодії людей була глибоко досліджена вже в перших працях із соціальної перцепції (А.А. Вітчизняними психологами дана проблема вивчалась в річищі низки проблем загальної, соціальної, педагогічної психології, зокрема: міжособистісні відносини у великих та малих групах і колективах (В.С.У дослідженні брали участь учні 10-11 класів та вчителі СШ №2 (відповідно 61 та 15 осіб) та СШ № 5 (відповідно 76 та 19 осіб) м. Констатуючий етап дослідження повинен стати передумовою для організації формуючої частини дослідження, метою якої є корекція взаємовідносин у системі “вчитель - учень”. По-друге, ці взаємозвязки рольового характеру, що виникають із необхідності учителів та учнів дотримуватися певних норм, правил та способів поведінки, які відповідають “ролі” учителя і “ролі” учня. По-третє, це взаємозвязки особистого характеру, які встановлюються між учителями та учнями в процесі їх взаємодії і багато в чому визначаються особистісними особливостями. До другої групи належать конфлікти, які виникають у процесі навчальної та позакласної діяльності як реакція на поведінку, що не відповідає прийнятим нормам відносин між педагогами та учнями, не відповідає рівню очікувань їх відносно один одного (нетактовність учителя, порушення правил педагогічної етики, приниження достоїнства учителя чи учня, невиконання вимог учителя, погана дисципліна тощо).

2. Основний зміст роботи