Психологічні особливості міжособистісної взаємодії офіцерів у проблемних ситуаціях - Автореферат

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана ХмельницькогоРоботу виконано у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерство оборони України. Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор Сафін Олександр Джамільович, Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра військової педагогіки та психології, професор кафедри. Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, старший науковий співробітник Шимко Віталій Артурович, Інститут дослідження проблем державної безпеки Служби безпеки України, провідний науковий співробітник; Захист відбудеться «20 » жовтня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул.Динаміка розвитку суспільства, держави та її військових та правоохоронних інституцій супроводжується порушеннями сформованих суспільних звязків і відносин, посиленням дезінтеграційних процесів у військових колективах, загостренням протиріч і, відповідно як наслідок, зростає число і частота виникнення проблемних ситуацій у міжособистісних відносинах офіцерів. Проте офіцери не завжди оптимально взаємодіють у проблемних ситуаціях, коректно спілкуються під час спільної діяльності, деколи вони перекручено сприймають ситуацію і партнера по взаємодії, неточно прогнозують її розвиток, орієнтуються на неефективні стратегії поведінки, емоційно деструктивно реагують на розвиток проблемної ситуації. Сформовані стереотипи, не завжди вдалий індивідуальний досвід взаємодії та спілкування, нездорові традиції в деяких військових підрозділах і частинах приводять до закріплення й репродукції деструктивних способів вирішення проблемних ситуацій міжособистісної взаємодії, що знижує ефективність індивідуальної і спільної діяльності, погіршує міжособистісні відносини офіцерів, у цілому соціально-психологічний клімат військового колективу. Наразі у вітчизняній психології залишається дискусійне розуміння проблемних ситуацій життєдіяльності офіцерів, украй мало фундаментальних прикладних досліджень соціально-психологічних процесів з проблемних ситуацій, у тому числі й міжособистісній взаємодії. З метою реалізації завдань дослідження застосовано комплекс таких методів: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, систематизація та узагальнення науково-теоретичних і спеціальних дослідних даних, метод моделювання тощо) - для теоретичного аналізу проблеми міжособистісної взаємодії у сучасній психології та розробки концептуальної моделі міжособистісної взаємодії офіцерів; емпіричні (включене і невключене спостереження, самоспостереження і самоаналіз, індивідуальна бесіда, нестандартизоване інтервю, експертне опитування, констатувальний експеримент) - для зясування психологічних особливостей спонукальної, когнітивної та регулятивної сторін міжособистісної взаємодії офіцерів у проблемних ситуаціях, а також дослідження стратегій їхньої поведінки й рівнів їх конфліктологічної стійкості; у процесі емпіричного дослідження застосовувався такий психологічний інструментарій - опитувальники К.Ці ситуації можуть бути класифіковані на основі двох критеріїв: типу відносин, у яких виникла ситуація, й рівня її труднощів (загрози) для офіцера (загроза потенційна, безпосередня або така, що вже реалізується). Проблемна ситуація являє собою психічно напружену ситуацію, у якій субєкт взаємодії (його присутність, дія або бездіяльність) розглядається у вигляді загрози, перешкоди для реалізації свого «Я» (бажань, прагнень, інтересів, цінностей, цілей, переконань тощо). У другому розділі - «Психологічні особливості спонукальної, когнітивної та регулятивної сторін взаємодії офіцерів у проблемних ситуаціях» - викладено результати емпіричного дослідження автора. Точному прогнозу розвитку ситуації найчастіше заважають її швидкоплинність, відсутність інформації про можливі дії опонента і недооцінка важливості проблеми. Стратегія поведінки офіцера в проблемній ситуації може бути розглянута як його орієнтація по відношенню до ситуації, установка на певні форми поведінки у взаємодії з опонентом.У самому найширшому вигляді взаємодія розуміється як процеси впливу обєктів один на одного, їхня взаємна обумовленість і породження одним обєктом іншого. Взаємодія являє собою обєктивну й універсальну форму руху й розвитку, що визначає існування й структурну організацію будь-якої системи. Парфьонов та ін.) розглядають взаємодію як сторону спільної діяльності, взаємодія людей не може протікати в іншій формі, крім спілкування; без спілкування взаємодія неможлива. Виходячи з розробок проблеми взаємодії сучасними психологами та результатів теоретичного аналізу нами розроблено концептуальну модель міжособистісної взаємодії офіцерів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ