Психологічні особливості формування теоретичних географічних понять в учнів середнього шкільного віку - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук Психологічні особливості формування теоретичних географічних понять в учнів середнього шкільного вікуПроцедура формування теоретичних понять передбачає, як відомо, “відкриття” учнями генетично вихідного відношення предметної області, що вивчається, та моделювання цього відношення, присвоєння особливих характеристик обєкта за допомогою методу сходження від абстрактного до конкретного (В.В.Давидов). При цьому змістовою “одиницею” процесу розвитку особистості учня в учбовій діяльності, у якій взаємодіють такі різні структури, як рівень актуального і зона найближчого рівня розвитку, особистісний сенс учбової діяльності і ступінь оволодіння способами дій, є момент прийняття ним учбової задачі (С.Д.Максименко). Доведено теоретично, що “одиницею” цілепокладання в учбовій діяльності є не відношення “мета - результат”, а відношення “мета - засіб” (Ю.М.Швалб). Недостатня розробленість проблеми, її очевидна актуальність зумовила вибір теми нашого дослідження: “Психологічні особливості формування теоретичних географічних понять в учнів середнього шкільного віку”. Основу цього змісту має складати процес відкриття і дослідження учнями генетично вихідної “клітинки” фізичної географії - поняття “ландшафт” та змістового відношення між його природними компонентами.Учні цього рівня (122 особи; 39,4 %) володіють знаннями про окремі елементи геосистеми - природні компоненти; разом з тим не володіють діями, спрямованими на виділення суттєвих відношень; не усвідомлюють залежності властивостей природних компонентів від їх взаємовпливу; не виділяють загальне в одиничному; не усвідомлюють загального способу дій (виконують учбові задачі методом спроб і помилок, механічно перебираючи і не структуруючи власні дії); самостійно не можуть розвязати учбову задачу (виконують її лише в тому разі, якщо в учбовій задачі задані мета, ситуація і спосіб дії для розвязання). Учні цього рівня (121 особа; 39,0 %) володіють знаннями про елементи геосистеми, самостійно виділяють їх суттєві ознаки; з допомогою вчителя виконують учбові дії, спрямовані на виділення суттєвих відношень між природними компонентами геосистеми; частково усвідомлюють залежність властивостей одних природних компонентів від впливу на них інших, але не завжди можуть підтвердити це на конкретних прикладах, тобто не можуть виділити в одиничному загальне і навпаки; аргументуючи власний вибір способу дії для розвязання задачі, використовують знання лише з теми, в рамках якої виникла задача; розвязують учбові задачі лише тоді, коли вчителем задана її мета і ситуація. Учні цього рівня (61 особа; 19,7 %) володіють знаннями про елементи геосистеми, самостійно виділяють їх суттєві ознаки; усвідомлюють, що властивості природних компонентів зумовлені їх просторово-географічним відношенням в межах ландшафту; на конкретних прикладах інших геосистем (природні зони, природні країни, географічна оболонка в цілому) фіксують прояви просторово-географічного відношення між елементами геосистеми; усвідомлюють, що саме таке відношення є головною причиною існування і постійної зміни геосистем різних рангів; для обгрунтування вибору способу дії, спрямованої на розвязання учбової задачі, учні використовують інформацію з різних географічних тем; самостійно можуть розвязати учбову задачу, в якій сформульована мета, але ситуація задана частково, вони мають її доповнити (уточнити) і застосувати раніш засвоєні способи дії для розвязання даної учбової задачі; в умовах учбової діяльності отримують субєктивно нову інформацію в ході самостійної трансформації відомих правил і методів виконання діяльності і побудови нових для розвязання нетипових задач. Учні (6 осіб; 1,9 %) володіють знаннями про елементи геосистеми, самостійно виділяють їх суттєві ознаки; переконані, що вони залежать від просторово-географічного відношення в межах геосистеми; самостійно виділяють дане відношення і самостійно наводять приклади його прояву у конкретних випадках; беруть активну участь в постановці мети і завдань учбової задачі; для аргументації загального способу дії використовують інформацію з різних навчальних предметів, обґрунтовують власні відповіді посиланнями на широкі міжпредметні звязки. Аналіз змісту і методики формування понять про просторово-географічні відношення в учнів шостих класів за умов традиційного навчання свідчить про те, що: в поурочних планах учителі не передбачають здійснення проведення цілеспрямованої роботи щодо вивчення просторово-географічних відношень;Розвиток теоретичного мислення школярів на уроках географії // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Психологічні особливості формування понять в учнів (на географічному матеріалі в 6 класі) // Психологія: Збірник наукових праць НПУ імені М.П.Драгоманова, 2001.

Основний зміст роботиОсновний зміст дисертації відображено в таких публікаціях