Психологічні особливості формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів - Автореферат

Рівненський державний гуманітарний університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукРобота виконана в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри соціальної психології Офіційні опоненти: дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології ім. Костюка АПН України, директор кандидат психологічних наук, доцент Дмитренко Анатолій Костянтинович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри психології Захист відбудеться 3 липня 2002 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 47.053.01 у Рівненському державному гуманітарному університеті за адресою: 33028, м.У звязку із цим, вирішення проблеми дослідження психологічних особливостей, що визначають формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів, набуває сьогодні особливого значення. В останні роки зявилося багато робіт, у яких безпосередньо чи у звязку із вивченням інших проблем досліджуються питання комунікативної активності особистості. Потребують теоретико-експериментального аналізу психологічні умови та шляхи формування комунікативних здібностей у майбутніх спеціалістів, недостатня розробка яких ускладнює ефективність професійної підготовки вчителів. Мета дослідження - виявити психологічні умови, що впливають на ефективність формування у майбутніх вчителів комунікативних здібностей, а також шляхи оптимізації цього процесу. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в теоретичній розробці та експериментальній перевірці моделі формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів; у визначенні психологічних умов ефективного формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів під час їхньої комунікативної підготовки; у виявленні взаємозвязків між результативністю формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів та рядом психологічних умов (рівнем потреби студента у спілкуванні, особливостями спілкування у студентській групі); в обґрунтуванні шляхів оптимізації процесу формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів.У першому розділі “Формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів як психологічна проблема” здійснюється огляд основних наукових концепцій щодо визначення змісту і структури поняття “комунікативні здібності” індивіда, розкриваються їх особливості в професійній діяльності вчителя, зясовується роль комунікативних здібностей педагога в гуманізації освітнього процесу. У другому розділі - “Експериментальне вивчення психологічних умов формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів” - викладається загальна процедура організації й проведення емпіричного дослідження, подаються результати визначення специфіки прояву комунікативних здібностей в процесі професійної підготовки майбутніх вчителів. Синявського), програми-методики самоаналізу студентами власних комунікативних знань, вмінь і здібностей та аналізу ними рівня внутрішньогрупової комунікаціїї, виконання студентами творчої роботи на тему “Комунікативна природа педагогічної діяльності” досліджувався загальний рівень ефективності комунікативної підготовки вчителів загальноосвітньої школи, діагностувалися їхні комунікативні здібності. Запропонована нами прогностична модель включає наступні складові: організацію індивідуальної та групової психодіагностичної роботи зі студентами; забезпечення активної позиції студентів у процесі підготовки до комунікативної діяльності; засвоєння необхідних комунікативних знань; формування й розвиток навичок і вмінь спілкування (психотехнічних, експресивних, інтерактивних), індивідуального стилю взаємодії; оптимізацію міжособистісних відносин, групового стилю взаємодії і встановлення сприятливого соціально-психологічного клімату в студентській групі; актуалізацію пізнавальних процесів студентів, що обслуговують процес спілкування й сприяють розвитку комунікативних здібностей особистості; психокорекцію та профілактику комунікативної неготовності та некомпетентності майбутніх спеціалістів. Згідно мети дослідження, для психологічного аналізу були взяті індивідуальні показники участі опитуваних у спілкуванні (інтенсивність контактів, ініціативність комунікативної поведінки, соціальна широта кола спілкування, потреба у спілкуванні, емоційна задоволеність у процесі взаємодії), характеристики студентської групи як субєкта спілкування (соціально-психологічний клімат групи, її організаційна єдність, рольова структура, стиль внутрішньогрупової комунікації), особливості взаємодії між вчителями та школярами (міра включеності педагога у вирішення учнівських проблем, прагнення вихованців до неформальної взаємодії з наставниками, стиль взаємодії, основні труднощі у спілкуванні тощо).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ