Психологічні особливості агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку - Курсовая работа

На сучасному етапі розвитку суспільства, незважаючи на велику кількість експериментальних, емпіричних і теоретичних досліджень стану агресивності, концептуальна розробка даного поняття в психологічній літературі залишається недостатньо розробленою. Багато років дітей виховували згідно з цим основним моральним законом: добро породжує добро, а зло здатне породити лише зло. У грунтовно хворому ж "суспільстві" цей закон вже не спрацьовує, скоріше навпаки: там, де добро (гуманність, чесність, істина тощо) органічно відштовхується, там добро породжує зло, викликає з глибин підсвідомості агресію і ненависть..." [1, с.48 ]. Розуміння механізму формування агресивних дій у дітей молодшого шкільного віку допомагає не тільки пояснити причини агресивної поведінки підлітків, а й знайти засоби педагогічного та психологічного впливу на дитину, зясувати основні напрями психолого-педагогічної корекції та профілактики агресивних проявів у поведінці вже в учнів початкових класів. Мета: вивчити психологічні особливості та причини виникнення агресивності у дітей молодшого шкільного віку.Деякі вчені давали визначення "агресії" та "агресивності": як вроджену реакцію людини для захисту території, яку вона займає (Лоренц); Взагалі поняття "агресивність" розглядають як властивість особистості, а "агресію" як прояв, акт поведінки. Проте агресія виникає і в результаті наслідування зразків або використовується людиною як навмисний засіб для досягнення мети. Агресивність має якісну і кількісну характеристики, і має різні ступені проявів: від майже повної її відсутності до максимального розвитку. Сама по собі агресивність не робить людину свідомо небезпечною, бо, з одного боку, існуючий звязок між агресивністю та агресією не є жорстким, а, з іншого боку, сам акт агресії може не приймати свідомо небезпечні та несхвалювані форми.Для малювання звичайно використовується простий олівець 2М, тому що при вживанні цього олівця найбільше яскраво видні зміни в силі натиску. інструкція для дитини; «Намалюй, будь ласка, якнайкраще будинок, дерево і людину». Інформативними формальними ознаками малюнка вважаються, наприклад, розташування малюнка на аркуші папера, пропорції окремих частин малюнка, її величина, стиль розфарбовування, сила натиску олівця, стирання чи малюнка її окремих частин, виділення окремих деталей. Випробуваний може показати у своєму малюнку, які деталі мають для нього особистісну значимість, двома способами: позитивним (якщо під час роботи над малюнком дитина підкреслює чи стирає деякі деталі малюнка, а також, якщо вона повертається до них) чи негативним (якщо пропускає основні деталі обєктів, що малюються). По симптомокомплексу «тривожність» - високий рівень тривожності мають 10% дітей, середній рівень тривожності мають 24% дітей і низький рівень - 66% дітей групи. По симптомокомплексу «труднощі у спілкуванні» мають середній рівень і 7% дітей і низький рівень - 83%. і по симптомокомплексу «депресивність» мають середній рівень 24% дітей і 76% дітей із усієї групи мають низький рівень.3.1 Корекційна програма по подоланню агресивної поведінки у молодших школярів Оцінка психологічного стану дитини на основі запиту: класного керівника; (Виявити причину, на основі чого був сформульований запит) Збір інформації: Робота з дитиною Робота з батьками Робота з вчителем Сформованість психічних функцій: розгальмованість; - стиль реагування; індивідуально-типологічні характеристики; прояв емоцій (через проективні методи) 3. постійно оцінювати стан дитини на конкретний момент діяльності.Надзвичайний розвиток її починає визначати весь обрис особистості, котра може стати конфліктною, нездатною на свідому кооперацію. Сама по собі агресивність не робить людину свідомо небезпечною, бо, з одного боку, існуючий звязок між агресивністю та агресією не є жорстким, а, з іншого боку, сам акт агресії може не приймати свідомо небезпечні та несхвалювані форми. Деструктивну поведінку, зокрема агресивну, зумовлюють передусім мотиви діяльності, ті цінності, заради досягнення та оволодіння якими розгортається активність людини. Згідно отриманих результатів ми бачимо, що чим вище рівень агресивності дитини, тим більша вірогідність того, що вона матиме несприятливий статус у групі, особливо це характерно для дітей молодшого шкільного віку.

Кожна особистість наділена певним ступенем агресивності. Відсутність її веде до пасивності, конформності тощо. Надзвичайний розвиток її починає визначати весь обрис особистості, котра може стати конфліктною, нездатною на свідому кооперацію. Сама по собі агресивність не робить людину свідомо небезпечною, бо, з одного боку, існуючий звязок між агресивністю та агресією не є жорстким, а, з іншого боку, сам акт агресії може не приймати свідомо небезпечні та несхвалювані форми. Деструктивну поведінку, зокрема агресивну, зумовлюють передусім мотиви діяльності, ті цінності, заради досягнення та оволодіння якими розгортається активність людини.

У процесі проведеного дослідження виявилось, що наша гіпотеза підтвердилася. Згідно отриманих результатів ми бачимо, що чим вище рівень агресивності дитини, тим більша вірогідність того, що вона матиме несприятливий статус у групі, особливо це характерно для дітей молодшого шкільного віку.

У несприятливу статусну категорію потрапили всі діти з високим рівнем агресивності

Дитина з низькою популярністю, не сподіваючись на співчуття і допомогу з боку однолітків, нерідко стає егоцентричною, відчуженою. Це погано в обох випадках, тому що може сприяти формуванню негативного відношення до дітей, людей взагалі, ворожості, прагнення бути самотнім.

Рівень агресивності в хлопчиків і дівчаток різні. Хлопчики більш агресивні, аніж дівчатка.

Діти, яких вибрали всі чи майже всі однолітки з числа тих, кого вони самі вибрали, мають підставу для більш високого емоційного самопочуття, ніж ті діти, які залишилися поза вибором.

1. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості //Педагогіка і психологія.-1996.-№3 (12).

2. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: Норма и отклонения.- М.: Педагогика, 1990г.

3. Возрастная и педагогическая психология: Учебник для студентов пед. ин-тов/В. В. Давыдов, Т. В. Драгунова, Л. Б. Ительсон и др.; Под ред. А. В. Петровского. - 2-е изд., испр. И доп. -М. Просвещение, 1979. -288с.

4. Гарбузов В. И. Нервные дети: Советы врача. - Л.: Медицина, 1990г.-176с.

5. Я. Л. Коломинский, Е. А. Панько Диагностика и коррекция психического развития дошкольников: Минск, "Уыверсггэцкае", 1997г.

6. Краткий психологический словарь/Сост. Л.А.Карпенко; под общ. Ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского.-М.,с.195

7. Мухина B.C. Детская психология: [Учеб. Для пед. ин-тов] / Под ред. Л.А.Венгера - М.: Просвещение, 1985г.

8. Немов Р. С. Психология. Учебник для студентов высш. пед. учеб, заведений. В 3 кн. Кн. 1 Общие основы психологии- 2-е изд. -М.: Просвещение: В Л АД ОС, 1995г. -576с.

9. Особенности агрессивного поведения несовершеннолетних й основи его профилактики: Метод, рекомендации.-К., 1991.

10. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. -М.: ВЛАДОС, 1996г. -529с.