Психологічні механізми становлення автентичності особистості в період життєвої кризи - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ СТАНОВЛЕННЯ АВТЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В ПЕРІОД ЖИТТЄВОЇ КРИЗИРобота виконана у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: Карпенко Зіновія Степанівна, доктор психологічних наук, професор, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри педагогічної та вікової психології. Офіційні опоненти: Савчин Мирослав Васильович, доктор психологічних наук, професор Дрогобицький, державний університет імені І.Я. Захист відбудеться 5 червня 2007 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м.З іншого боку, процес становлення автентичності особистості є полідетермінованим явищем, і характер цієї детермінації може суттєво порушуватися або змінюватися під час переживання людиною життєвих криз, як нормальних (вікових, професійних), так і анормальних (біографічних). Це зумовлює зростання інтересу психології до різних аспектів вікових та особистісних криз, підкреслюючи цим їх значення для розкриття автентичного потенціалу людини. Ретельний аналіз теоретико-експериментального доробку з проблеми розкриття особистісного потенціалу в сучасній психолого-педагогічний науці вказує на актуальність пошуку методів усвідомлення й актуалізації автентичності, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: "Психологічні механізми становлення автентичності особистості в період життєвої кризи". Генеральною гіпотезою дослідження виступило припущення: психологічні механізми становлення автентичності особистості в період життєвої кризи являють собою багатовимірні ієрархізовані внутрішньоособистісні утворення, що функціонують як процеси, засоби, ланки і умови саморозуміння наявної екзистенційної ситуації людини з урахуванням досвіду минулих критичних переживань задля знаходження адекватного унікальним обставинам сенсу існування. Розробити й апробувати програму тренінгу саморозуміння з метою розвитку і корекції психологічних механізмів становлення автентичності особистості в період життєвої кризи.У першому розділі - "Теоретичні засади дослідження становлення автентичності особистості в період життєвої кризи" - викладено основні підходи до розуміння сутності автентичності як феноменологічного виміру цілісної особистості, в якому відбувається як дебют життєвої кризи, так і здійснюються автотерапевтичні трансформації. Розділ містить поетапний опис еволюції автентичності особистості у векторі конструктивного розвязання життєвої кризи, в ньому розкрито поняття автентичності як діагностичного конструкту психології аксіогенезу особистості, обґрунтовано науковий статус психологічних механізмів як засобів, передумов та ланок цілісного циклу становлення автентичності особистості в період життєвої кризи. Будучи презентованою у феноменологічному вимірі цілісної особистості, автентичність переживається в її глибинному онтичному ядрі як причина появи життєвої кризи (автентичність як сутнісна інтенція), оскільки спонукає до знаходження сенсу існування в радикально зміненій життєвій ситуації, і як мета цієї кризи, позаяк приводить у відповідність внутрішні ціннісні устремління індивіда, спектр його актуалізованих субєктних здатностей до новопосталих екзистенційних викликів (автентичність як процес самоперевершування). В роботі констатовано, що основними параметрами і критеріями оцінки становлення автентичності особистості в період життєвої кризи є спонтанність (інтуїтивне відчуття внутрішньої траєкторії свого розвитку з її складностями і суперечностями, передчуття подальшого вектору свого руху), доброчинність (визначається ставленням до співбесідника як до партнера, цінність якого вимірюється автентичністю його вчинків), інтернальність (особливий спосіб світосприйняття, що базується на прийнятті відповідальності за автентичність свого буття), самостійність (результат здійснення внутрішнього порівняння цінностей та знаходження оптимального для конкретної особистості рішення) та цілісність (забезпечується діалогічністю й інтегрованістю ціннісно-смислової свідомості індивіда).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ