Психологічні механізми адаптації девіантів до сучасного соціокультурного середовища - Монография

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г. С. Психологічні механізми адаптації девіантів до сучасного соціокультурного середовищаАналіз сучасного стану розробки проблеми попередження і подолання соціальної дезадаптації осіб з девіантною поведінкою свідчить, що визначення психологічних механізмів їх соціалізації є умовою профілактики й подолання їх негативних поведінкових проявів. Вирішення цієї проблеми потребує визначення як теоретико-методологічних засад адаптації соціально дезадаптованих осіб, так і створення відповідних програм й технологій їх соціальної реабілітації. Необхідно також виявити особливості функціонування психологічних механізмів з урахуванням специфіки розроблених методів роботи із зазначеним контингентом. Відповідно до розробленої концепції адаптивності та випрацюваної моделі психологічних механізмів адаптації соціально дезадаптованих дітей, підлітків та молоді можливо здійснювати ре соціалізацію. Мета роботи - визначити психологічні механізми соціальної адаптації осіб з девіантною поведінкою та розробити технології роботи з девіантами.Соціальні норми створюють нормативно схвалюване поле дій, бажаних для того чи іншого суспільства в певний час, орієнтуючи тим самим особистість в її поведінці. Соціально дезадаптована поведінка завжди повязана з якоюсь невідповідністю вчинків, дій людини тим нормам, правилам поводження, ідеям, очікуванням, настановам, цінностям, що поширені в суспільстві або в певних соціальних групах, проте проблема часом полягає в тому, чи завжди людина має пристосовуватись до соціальних норм. Застосовуючи цей критерій щодо поведінки, потрібно зважати на те, що відповідно до закону нормального розподілу приблизно по 20% людей по обидві сторони від «нормальної» більшості матимуть невеликі відхилення в поведінці за певною характеристикою (рухливість, емоційна стабільність, комунікабельність), а приблизно по 2-3% з обох сторін - виражені відхилення. · Девіантна поведінка відображає передусім соціально-психологічний статус особистості, отже, її слід розглядати на осі «соціалізація - дезадаптація - ізоляція». Визначення детермінант наявних відхилень у поведінці, тобто розрізнення тих осіб, які вже «переросли» існуючі соціальні норми й намагаються змінити суспільство, і тих людей, які, навпаки, ще не змогли в достатній мірі адаптуватись до вимог суспільства, є першим кроком у психологічній корекції девіантної поведінки.Девіантна поведінка - поведінка, що відхиляється від прийнятих у сучасному соціокультурному середовищі ціннісно-нормативних стандартів, була, є і напевно буде однією з проблем у суспільстві. Сам термін девіантна поведінка походить з соціології і обєднує різні за етіологією психічні та поведінкові порушення які відхиляються від соціальної норми в певному соціокультурному середовищі. На сьогодні відсутня нейропсихологічна модель девіантної поведінки яка б стосувалася всіх її форм та мала потенціал пояснення і передбачення людської поведінки у будь-яких контекстах, розкривала регулювання соціальної інтеракції, розвиток і підтримку соціальної ієрархії, адаптивність станів психічного настрою і запуск різних поведінкових стратегій в залежності від досвіду. Проте не варто настільки абстрагуватися, адже в нормі мозок функціонує як єдине ціле і має потребу у всіх своїх частинах для виконання будь-якої вищої психічної функції. Звісно це поступ проте перша праця девіантну поведінку розглядала як окремий випадок у рамках градієнтної теорії організації вищих психічних функцій; друга обмежена лише одним видом девіантної поведінки - хімічними адикціями і сам добре розумію в моєму дослідженні епізодичне вживання алкоголю і куріння могло спричинити появу даного симптому.Сучасні теорії функціонування ціннісно-потрібнісної сфери залежних можна умовно категоризувати в дві групи: 1) «Наркотичне ціннісно-потрібнісне новоутворення» - у залежних утворюється артефактна потреба в наркотику, яка поступово стає домінуючою і пригнічує усі інші потреби і цінності. Так, у підході «наркотичного ціннісного новоутворення» не знаходять пояснення наступні факти: · Ейфорія від вживання падає в процесі розвитку залежності до нуля, а у такому разі самопідкріплення повинне було б працювати у зворотному напрямі і психологічна залежність повинна була б сама собою редукуватися. Далі буде використаний термін «потреби» як для визначення біологічних потреб, так і для соціальних (термін «цінності» вживатиметься при посиланнях на інші підходи). Він називає деякі фундаментальні потреби, такі як потреба в пізнавальному функціонуванні, потреба в соціальній взаємодії, потреба в «бути причиною».

Зміст

Вступ

1. Теоретико-методологічні підходи до визначення психологічних механізмів адаптації девіантів до сучасного соціокультурного середовища

2. Психологічні механізми формування адаптивних моделей прийняття рішення у соціально дезадаптованих неповнолітніх

3. Психологічні механізми підвищення рівня осмисленості життя у соціально дезадаптованих підлітків

4. Психологічні механізми адаптації неповнолітніх з неадекватним образом Я

5. Психологічні механізми соціальної адаптації молодших школярів з порушеннями саморегуляції до соціокультурного середовища

6. Психологічні механізми соціальної адаптації молодших школярів з відхиленнями в розвитку емпатії

7. Гармонізація емоційної сфери неповнолітніх як умова їх соціальної адаптації

8. Психокорекційний сугестивний вплив як складова адаптації неповнолітніх з девіантною поведінкою

9. Психологічні механізми оптимізації психічного стану засобами музики як технологія роботи з девіантами

Список використаних джерел