Психологічні чинники життєстійкості спортсменів-парашутистів - Курсовая работа

Актуальність дослідження: Умови сучасного життя по праву називають екстремальними і такими, що спричиняють розвиток стресу. Тому сучасна психологія виявляє підвищений інтерес до такої інтегративної властивості особистості, як життєстійкість. Діяльність спортсменів-парашутистів характеризується: обмеженістю в часі, зміною звичного середовища (діяльність під час вільного падіння), наявністю невизначеної інформації (зміна напрямку і швидкості вітру), зміною психічного та фізіологічного станів спортсмена, можлива втрата орієнтирів тощо. життєстійкість спортсмен парашутист психологічний Мета дослідження є дослідити психологічні чинники життєстійкості спортсменів-парашутистів На основі емпіричного дослідження визначити особливості життєстійкості спортсменів - парашутистів.Життєстійкість - це досить складне та неоднозначне поняття, яке характеризує здатність людини витримувати всі складності життя та успішно протистояти життєвим проблемам та труднощам. Одні, під впливом стресу мобілізуються, знаходять резервні особистісні ресурси, досягають успіху, а інші навпаки, впадають у стан апатії, байдужості, намагаються сховатися від нових можливостей, прагнуть зберігати попередній звичний стан, бояться змінювати що-небудь. Прикладні дослідження дозволили авторам визначити особистісний конструкт «hardiness» (життєстійкість), якій характеризує міру здатності особистості витримувати стресову ситуацію, зберігаючи внутрішню збалансованість не знижуючи успішність діяльності. Невисокий рівень включеності породжує стан відчуженості, так би мовити «відмороженості», коли людина не бачить нічого цікавого у власному життя, її майже ніщо не хвилює та не бентежить. Прикладом не включеності у життя може бути хаотична, не послідовна зміна видів діяльності.Діяльність спортсменів - парашутистів супроводжується сильним фізіологічним та емоційним навантаженням і має такі особливості: · мінливість погодних умов; · діяльність є комплексною, має різні етапи, що відрізняються за навантаженням на психіку спортсмена. Розглянемо етапи діяльності спортсмена - парашутиста. На землі відбувається відпрацювання спортивних завдань, планується захід та робота під куполом. На цьому етапі важливу роль мають рухові автоматизми, увага та впевненість у своїх силах.У дослідженні брали участь 30 респондентів. Дослідження проводилося на базі Центрального аероклубу імені Антонова (парашутна ланка). На першому етапі відбулось знайомство з респондентами , де була повідомлена безпосередньо мета даного дослідження. Респондентам був розданий стимульний матеріал, за допомогою якого були визначені показники життєстійкості. Повідомлення результатів - респондентам повідомляються в доступній формі результати даного дослідження.В контексті пропонованої методики ОППР ресурси розуміються як значущі матеріальні засоби (матеріальний дохід, будинок, транспорт, одяг, обєктні фетиші) та нематеріальні конструкти (бажання, цілі, система вірування, ідеї, переконання), зовнішні (соціальна підтримка, сімя, друзі, робота , соціальний статус) і внутрішні - самоотношение і світогляд (самоповага, професійні вміння, оптимізм, самоконтроль, життєві цінності, система вірувань та ін.), стан душевного і фізичного благополуччя, вольові, емоційні і енергетичні характеристики, які необхідні (прямо чи опосередковано) для подолання реальних або передбачуваних стресів життя. Підраховується індекс ресурсності (ІР) як частка від ділення суми балів «придбань» на суму балів «втрат». В структуру стресостійкості як складного особистісного конструкту входять світоглядні і настановні чинники, такі як позитивне світосприйняття, життєрадісність, впевненість і конструктивна активність у важких життєвих ситуаціях, що потребують збереження стійкості, мужності і віри в їх позитивне вирішення. Дана версія шкали AOS дозволяє виділити пять типів особистості, які відрізняються ступеня вираженості оптимізму-песимізму і активності-пасивності: реалісти, ентузіасти, негативісти, жертви, лінивці. За допомогою анкети оцінювалися установки і умонастрій студентів щодо подолання наявних та майбутніх труднощів у шести значущих сферах їх життєдіяльності: освіта, майбутня робота, професійна карєра, сімя, соціальна адаптація (контакти), задоволеність якістю життя.Відповідно були отримані такі результати: жоден респондент не має низького індексу ресурсності, 7 (23%) респондентів мають середній індекс та 23 (77%) високий. Відповідно, за даною методикою, були отримані такі результати: 23 респондента (77%) активних оптимістів (ентузіастів); 4 респондента (13%) реалісти та 3респонденти (10%) пасивні оптимісти (лінивеці). Відповідно були отримані такі результати: у жодного респондента не виявлено низького рівня до досягнення успіху; 8 респондентів (40%) мають середній рівень мотивації до досягнення успіху; 6 респондентів (30%) мають високий рівень мотивації до досягнення успіху та 6 (30%) респондентів мають занадто високий рівень мотивації до досягнення успіху.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

1.1 Поняття та структура життєстійкості

1.2 Життєстійкість як важлива якість у діяльності спортсменів - парашутистів

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ СПОРТСМЕНІВ - ПАРАШУТИСТІВ

2.1 Процедура і етапи дослідження

2.2 Інструментарій дослідження

2.3 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

ВИСНОВОКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ