Психологічні чинники попередження та подолання професійної дезадаптації у майбутніх психологів-практиків - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М. П.Роботу виконано на кафедрі практичної психології та психотерапії Національного педагогічного університету імені М. П. Захист відбудеться 19 листопада 2008 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.10 у Національному педагогічному університеті імені М. П. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П. Уточнено поняття “професійна адаптація/ дезадаптація”, “професійна адаптивність/дезадаптивність”, “професійний адаптивний потенціал” “професійна адаптованість/дезадаптованість”. Здійснено інтегроване вивчення симптомокомплексу “уразливість до дезадаптації” та симптомокомплексу “стійкість до дезадаптації” у контексті природи їх виникнення та впливу на подальшу професійну діяльність майбутнього психолога.Потребою сьогодення є підвищення ефективності та якості професійної підготовки психолога-практика, що дозволяє підвищити рівень його адаптації, прогнозувати та упереджувати виникнення проблем професійної дезадаптації. Необхідно відмітити, що професійна дезадаптація психологів-практиків викликана активізацією деструктивно спрямованих чинників особистісного та соціального характеру, які здійснюють вплив на формування особистості та її психологічної готовності до професійної діяльності, спричиняють її труднощі та проектують як очікувані, так і неочікувані проблемні ситуації. Актуальні проблеми підготовки психологів у системі вищої школи зумовили появу досить значної кількості досліджень професійно важливих якостей та психологічних механізмів, що полегшують професійну адаптацію входження у професію і вирішення професійних завдань (Є. Ю. Розвязання проблем професійної адаптації/дезадаптації у процесі підготовки психологів зумовили визначення основних вимог до змісту їх підготовки (В. Г. Слід зазначити обмежену кількість досліджень, спрямованих безпосередньо на вивчення етапу професійної адаптації і виділення у ньому факторів, які спричиняють появу дезадаптації у професіях системи “людина-людина” і, зокрема, у професії психолог, орієнтований на вирішення практичних завдань - психолог-практик.У першому розділі - “Теоретичні засади вивчення проблеми психологічних чинників професійної дезадаптації та шляхів її попередження і подолання” подано результати теоретико-методологічного аналізу проблематики дослідження адаптації/дезадаптації, професійної дезадаптації, професійної адаптації, адаптивності, адаптованості, соціалізації, визначено роль та характер впливу професійної дезадаптації на процес становлення особистості психолога у системі підготовки у вищій школі. Систематизовано, виходячи з цілей дослідження, теоретичні підходи до дослідження дезадаптації, професійної дезадаптації, адаптивності як характерної особливості особистості та адаптованості як стану набуття адаптації в контексті досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених. В першу чергу, це стосується визначення самого змісту поняття “дезадаптація”, характеристики її сутності, ролі, структури, специфіки розвитку, проявів, чинників та механізмів, на які звертають увагу як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники (Ю. О. Існує тенденція до обґрунтування феномену “дезадаптація” з основних позицій у його визначенні, зокрема, позицій якісного функціонування процесу адаптації та соціалізації; функціонування пристосувальних механізмів особистості; існування та функціонування захисних механізмів особистості; функціонування адаптивних механізмів особистості як реакції на деструктивні проблемні ситуації, що спроектовані довкіллям тощо. Реан та ін.) розглядають професійну адаптацію в контексті ефективного функціонування особистості та визначають порушення у професійній адаптації з позиції активізації таких механізмів як: порушення динамічної рівноваги в системі “людина - професійне середовище”; порушення в професійній діяльності, які за фізіологічними та психологічними ознаками дезадаптації відповідають ознакам стресу; порушення загального адаптивного процесу особистості тощо.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми попередження та подолання професійної дезадаптації психологів-практиків шляхом встановлення психологічних чинників, механізмів, змістовних складових професійної дезадаптації; виділення особистісних профілів професійної дезадаптації. Розроблено та впроваджено інтегровану програму психопрофілактики, психокорекції з попередження та подолання професійної дезадаптації; розвитку професійного адаптивного потенціалу за умов сформованих механізмів самоусвідомлення, саморегуляції, активізації особистісних ресурсів до саморозвитку у майбутніх психологів-практиків. Внутрішня позиція особистості зумовлюється розвитком адаптивності як особистісної властивості, а у контексті професійної діяльності здійснюється розвиток професійної адаптивності та професійної адаптованості як психологічного механізму професійної адаптації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ