Психологічні аспекти складових салютогенезу в основі показників якості життя - Статья

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СКЛАДОВИХ САЛЮТОГЕНЕЗУ В ОСНОВІ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ЖИТТЯУ статті розглянуто складові салютогенетичної спрямованості особистості, що розкривають особливості збереження й підтримки високого рівня активності, загального адаптаційного потенціалу субєкта та індивідуальних можливостей подолання проблемних ситуацій адекватними способами. До складових салютогенезу віднесено узагальнені ресурси опору та почуття когеренції. Відчуття когеренції-глобальна динамічна орієнтація, що структурує внутрішні й зовнішні стимули та формується з дитинства. Взаємоповязані компоненти, що складають відчуття когеренції, можуть бути виділені лише теоретично, ними є осягненість, керованість та усвідомленість. В статье рассмотрены составляющие салютогенетической направленности личности, благодаря которым обозначены особенности сохранения и поддержки высокого уровня активности, общего адаптационного потенциала субъекта и индивидуальных возможностей преодоления проблемных ситуаций адекватным способом.Антоновським, може застосовуватись як на рівні особи, так і на рівні соціальної групи чи суспільства в цілому, передбачаючи дослідницьку парадигму позитивної психології, яка також прагне вивчати «умови й процеси, що приводять до процвітання або оптимального функціонування людей, груп чи соціальних інститутів». Антоновський визначає почуття звязності (когерентності) таким чином: «Загальна орієнтація особи, повязана з тим, якою мірою людина відчуває стійке, проте динамічне почуття, де: - стимули, що надходять із зовнішніх і внутрішніх джерел досвіду в процесі життя, є структурованими, передбачуваними та піддаються тлумаченню; Воно є всебічною орієнтацією людини, що виражає ступінь, на якому людина має домінуюче, постійне, хоч і динамічне почуття впевненості в тому, що проблеми, які зявляються в житті з внутрішнього й зовнішнього середовища, мають передбачуваний, структурний і зрозумілий характер; що засоби, які дозволяють протистояти та вирішувати ці проблеми, є доступними; що боротьба з проблемами й негативними явищами є для людини надзвичайно важливою та вимагає її безпосередньої участі. в)сенс - ступінь, на якому людина усвідомлює, що її життя має смисл, а також що хоча б частину викликів і проблем, які ставить перед нею життя, вона може вирішити самостійно. Сенсовність - відчуття того, що життя має сенс, попри всі його вимоги й проблеми (принаймні більшість із них), які варті того, щоб гідно відповідати на них; це усвідомлення, що в житті є сенс, воно не є тягарем, з яким людина не має бажання мати справу.Таким чином, формальна дефініція відчуття когеренції визначає це поняття як глобальну орієнтацію людини, що виражає ступінь тривалих, хоч і динамічних переконань, зокрема таких: - вплив зовнішнього й внутрішнього середовища має структурований, передбачуваний і пояснюваний характер; Формування відчуття когеренції починається з дитинства та триває до часу, коли людина стає дорослою, набувши певного життєвого досвіду й соціального статусу. При цьому серед усіх елементів життєвого досвіду особливого значення набувають такі: а)звязаність досвіду (стійкість) - формування із цього досвіду певної логічної цілісності, родинної традиції, відсутність раптових життєвих несподіванок, що сприяє розвитку компоненту розуміння; б)рівновага між перевантаженням і недовантаженням розвиває почуття кмітливості, коли вимоги, що висуваються до людини від молодшого віку, відповідають її можливостям. Наскільки доцільно можуть бути використані загальні ресурси опору, тобто даності долі (наприклад, інтелект, конституція, фінансові можливості тощо), залежить від відчуття когерентності людини [4].