Психологічні аспекти розвитку пам’яті в дітей молодшого шкільного віку у процесі навчання - Курсовая работа

Щоб піднятися на вищий ступінь розвитку, людина має засвоїти знання про навколишній світ, оволодіти нормами поведінки, набути певних навичок і вмінь. Успіх розвитку памяті залежить від того, як забезпечують педагоги керівництво цим процесом. Важливе значення для розвитку памяті учнів має передусім знання вчителем умов продуктивності запамятовування, відтворення та вміння керувати ними в навчальній діяльності на уроках і поза ними. Аналогічно память в психології найчастіше визначається як здатність відтворювати в більшій чи меншій відповідності з оригіналом минулі події після зберігання їх упродовж певного часу. Але для вирішення цієї проблеми необхідно визначити закономірності організації інформації у памяті та її відтворення.У енциклопедії сказано: память - це «здатність до відтворення минулого досвіду, одна з основних властивостей нервової системи, що виражається в можливості довгостроково зберігати інформацію про події зовнішнього світу та реакції організму і багаторазово вводити її у сферу свідомості та поведінки». Тому під памяттю ми розуміємо запис, зберігання й відтворення відбитків минулого досвіду, що дає людині можливість накопичити інформацію і мати справу зі слідами минулого досвіду після того, як явища, що породили їх, зникли”. І ще одне визначення: “Запамятовування, зберігання та наступне відтворення індивідом його досвіду називається памяттю. В памяті розрізняють такі основні процеси: запамятовування, зберігання, відтворення й забування.” Спершу ті, що випливають вже з визначень памяті: будь-який вплив, що йде від вчителя, залишає відбиток в сфері почуттів, думок або рухів учня; довгострокове зберігання потрібної інформації в його памяті можна організувати процесом навчання; при дотриманні певних умов сліди памяті оживають і набута школярами інформація (знання) виявляється, актуалізується; в залежності від нервової системи (універсальних, відповідних віку, та індивідуальних особливостей школярів) мнемічна діяльність має як загальні, так і специфічні риси.Види памяті виділяють за такими критеріями: 1) залежно від того що запамятовується і відтворюється, яка діяльність переважає память розподіляють на рухову, емоційну, образну, словесно-логічну; Рухова полягає у запамятовуванні ті відтворенні людиною своїх рухів. Довільна - це запамятовування і відтворення, коли людина ставить перед собою мету запамятати, коли виникає потреба в навмисному заучуванні. Особистісні памяті полягають в індивідуальних поєднаннях видів памяті, специфіці окремих процесів і властивостей, змісту надбань і професійній спрямованості. В основу класифікації памяті покладені три ознаки, згідно з якими її розподіляють: 1) по переважанню форм психічної активності - моторній, емоціональній, образній або інтелектуальній;В учбовій діяльності школяра память є також результатом процесу засвоєння матеріалу (матеріал проробляється для того, щоб бути запамятованим) і як умовою для наступної переробки нового матеріалу (осмислення нового спирається на актуалізацію та використання збережених у памяті знань). Дослідження невстигаючих школярів показує, що багато з них просто не володіють (або недостатньо володіють) основними способами смислового запамятовування матеріалу, у них відсутні вміння та навички їх, використання в учбово-пізнавальній діяльності. Будь-яка розумова діяльність, крім формування її способів, прийомів, навичок та вмінь великою мірою зумовлена розвитком памяті. Тому, вивчаючи особливості розвитку памяті школярів, необхідно звертати увагу на формування логічного (смислового) запамятовування, бо саме воно забезпечує найбільшу ефективність мнемічної діяльності. Всюди, де треба запамятати звязний текст, виклад подій чи логічні розмірковування (,де неможливо сортувати так, як сортують списки іншомовних слів, або ряди географічних назв, або властивості хімічних речовин), в усіх таких випадках найголовніше - зясувати план тексту.В далекі часи, коли люди не володіли писемністю, вимоги до міцності та чіткості запамятовування і збереження досвіду були високими. Якщо раніше в навчанні важливо було запамятати і відтворити відомості, то тепер на перший план виходять завдання розумового розвитку учнів. Зясувалося, що першокласники цілком здатні засвоїти не лише конкретні знання та вміння, які складають зміст традиційної початкової освіти (арифметика, письмо, читання), а й елементи наукових знань у галузі математики і мови. Новий зміст вимагає розробки нового методу навчання, спеціальної організації власних предметних дій учнів з розкриттям істотних властивостей досліджуваного предметного матеріалу. Мозок не тільки зберігає наші знання про навколишній світ, а й має здатність за нашим бажанням відтворювати ці знання.Досліджуючи опосередковану та короткотривалу память учнів молодшого шкільного віку проводились такі методики як “Піктограма“, “Асоціації“ (для дослідження опосередкованої памяті), “Запамятовування геометричних фігур“, “Запамятовування слів“ та “Запамятовування чисел“ (для дослідження короткотривалої зорової памяті). Методика

Зміст

Вступ

Розділ I. Теоретико-методологічні аспекти вивчення проблеми памяті 1.1 Психологічні теорії памяті

1.2. Види памяті

1.3 Поліпшення запамятовування

1.5 Розвиток памяті в молодшому шкільному віці та її роль в засвоєнні знань

Розділ ІІ. Проблема вікових особливостей пам‘яті молодших школярів у психологічній літературі

2.1 Методи діагностики пам‘яті

2.2 Методологічні засади експериментального дослідження опосередкованого та короткочасного запам‘ятання

2.3 Методи, методики і процедури дослідження

2.4 Результати дослідження опосередкованої пам‘яті учнів початкових класів

2.5 Результати дослідження короткочасної пам‘яті учнів початкових класів

Висновки

Список використаної літератури

Додатки