Психологічні аспекти осягнення феномену релігійної віри - Контрольная работа

Однією з нагальних проблем сучасного суспільства є пошук духовних орієнтирів, що породжує гостру потребу у формуванні нової парадигми світосприйняття. Людина у процесі самопізнання та самотворення шукає все нових і нових можливостей реалізувати свої сутнісні сили, прагне виконати власне життєве призначення і тим самим досягти самоствердження та самовиповнення. У цьому задіяні всі сутнісні сили людини, і зокрема феномен релігійної віри, завдяки якій людина не лише переживає своє Я, а й прагне вийти за його межі. Глибинні зміни в суспільстві спонукають людину переглянути власні уявлення про сенс життя, про своє місце в ньому, про значення епохальних зрушень для душевної рівноваги людини, взаємної довіри та терпимості. Іноді саме релігійна віра стає тим чинником, який допомагає відновити рівновагу, прилучитися до сфери Абсолютного.Так, святий апостол Яков рішуче повстає проти тих, хто відокремлює віру від добрих справ, стверджуючи: "Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Також апостол Павло не визнавав віри без її плодів і наголошував: "І коли маю дар пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, - то я ніщо!" (1 Кор. Як вказував Павло Соколов (1850-1920р.р.), живість чуттєвого образу посилює живість самої ідеї і робить її більш доступною вірі. У психології релігії віра розглядається як стан психіки, як особливий душевний акт, який немовби розкриває все, що відбувається з людьми, які вірять. Вчення Ісуса Христа, апостолів і всієї Церкви говорить про віру як про основну умову християнського життя, спасіння, оскільки з вірою приходять надія і любов, будь-яка добра слава.Релігійний екстаз (грецьк. extasis - зміщення, несамовитість) - "особливий тимчасовий стан свідомості віруючої людини, що виникає під впливом виконання релігійних обрядів, молитов, участі в колективних ритуалах тощо чи застосування особливих психотехнічних прийомів (самозосередження, медитація)" [10, с. Терези, "в щасливе божевілля", Бог сходить "в надра душі": "Світло, що виходило від Нього було так відмінне від нашого, що навіть світло сонця здавалось нечистим порівняно з ним; воно стосувалось до земного світла, як чиста, осяяна сонцем вода в кришталевій посудині до брудної води калюжі, або як справжнє світло до намальованого ... Щоб виховати в собі віру, за методом Лойоли слід протягом тридцяти днів розмірковувати про Бога, про свої гріхи, життєвий шлях Ісуса Христа, долю християнської церкви, споглядати Святу Трійцю. їх потрібно сприймати всіма своїми почуттями (бачити, чути, пробувати, відчувати пристрасті Христові) і переживати так, як переживаються реальні факти. Наступним етапом є пронизення, під час якого насолода була настільки сильною, що монахиня навіть не бажала б, щоб закінчивсь біль. Важливу роль релігійної віри у формуванні своєрідних психологічних епідемій можна відстежити на прикладі бісоодержимості, демономанії, які були поширені в середньовіччі, їх спричиняли віра в потойбічний світ, страх перед "вселенням" біса.Емоційно-вольовий компонент віри яскраво проявляється в релігійному фанатизмі, який втілюється в цілковитій відданості ідеям і неухильному їх дотримуванні, навязуванні своєї парадигми іншим. Саме в релігійному фанатизмі спостерігається високий ступінь ідентифікації людини з ідеями чи доктриною. Фанатик не здатний до компромісу і діалогу, готовий боротися за свої переконання будь-якими доступними йому засобами. Для зміцнення самодержавства цар Олексій Михайлович через посередництво патріарха Никона в 1653 р. провів реформу церкви, яка була спрямована на її підпорядкування монархії. Тисячі старообрядців були охоплені релігійним фанатизмом, який набув форми масових самоспалювань.Процес осягнення релігійної віри, попри всю його розмаїтість, містить потужний духовний потенціал, що спонукає особистість до невпинної жаги самовизначення, до значної внутрішньої зосередженості і душевних випробувань.

ЗМІСТ

Вступ

1. Віра у контексті різноманітних підходів дослідження та її особливості у світлі психології релігії

2. Форми вияву релігійної віри

3. Зміст та вияви релігійного фанатизму

Висновок

Література

Процес осягнення релігійної віри, попри всю його розмаїтість, містить потужний духовний потенціал, що спонукає особистість до невпинної жаги самовизначення, до значної внутрішньої зосередженості і душевних випробувань. І ця унікальна життєва подорож особистості в царину духовного виводить її за межі Я, допомагає здійснити прорив у сферу Абсолютного, Божественного.

1. Бехтерев В. М. Внушение и его роль в общественной жизни // Бехтерев В. М. Гипноз. - Донецьк: Сталкер, 2000. - С. 125-246.

2. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. - К: Українське біблейне товариство. - 2002. - 1159 с.

3. Введенский А. Вера в Бога, ее происхождение и основание. - М.: Университет, 1891. - 465 с.

4. Введенский Алексей, профессор. Психология веры (Религиозная вера как биогенетический принцип в психологии) - Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1899. - 84с.

5. Достоевский Ф. М. Братья Карамазовы. - Минск, главн. ред. БСЭ, 1980. - Ч. I - II. - 368 с.

6. Жытие протопопа Аввакума // Протопоп Аввакум. - Захаров, М., 2002. - С. 7-62.

7. Краинский H. В: Порча, кликуши и бесноватые как явление русской народной жизни. С пред. академика В. М. Бехтерева. - Новгород: Губернская Типография, 1900. - 243 с.

8. Мережковский Д. С. Испанские мистики: Св. Тереза Авиль-ская. Св. Иоанн Креста прил.: Маленькая Тереза. - Томск: Водолей, 1998. - 288 с.

9. Песков В. М. Таежный тупик: документальная повесть. - М.: Молодая гвардия, 1990. - 208 с.

10. Релігієзнавчий словник / За ред. А. Колодного і Б. Лобовика. - К.: Четверта хвиля, 1996. - 392 с.

11. Рибо Т. Психология внимания. - СПБ., 1890. - 128 с.

12. Соколов П. Вера. Психологический этюд // Вопросы философии и психологии. - 1902. - Кн. IV (64). - С. 1305-1362.