Психофізіологія уваги - Контрольная работа

Увага завжди проявляється в певних конкретних психічних процесах: ми вдивляємося, вслухаємося, обмірковуємо щось, запамятовуємо. Увага може бути спрямована як на обєкти зовнішнього світу, так і на власне внутрішнє життя. В той же час увага завжди включена в практичну діяльність і в пізнавальні процеси, виражає інтереси, спрямованість особистості. Мимовільна увага є вже в маленької дитини, але на перших етапах онтогенезу вона має хитливий і відносно вузький за обсягом характер (дитина раннього й дошкільного віку дуже швидко втрачає увагу до нового подразника, орієнтувальний рефлекс у неї швидко згасає чи гальмується появою будь-якого іншого подразника), обсяг її уваги відносно вузький і вона не може розподіляти свою увагу між декількома подразниками. Основний факт, що вказує на наявність у людини особливого типу уваги, невластивого тварині, полягає в тому, що людина довільно може зосереджувати свою увагу то на одному, то на іншому обєкті, навіть у тих випадках, коли в навколишній обстановці нічого не змінюється.Він припускав, що нервова система, незважаючи на безліч входів, в якійсь мірі працює як одиночний комунікаційний канал з обмеженими можливостями. Селективний фільтр може бути налаштований на прийняття бажаної інформації. Можливість вибору певного класу подій посилюється певними властивостями самих подій і певним станом організму. Фізичні ознаки (наприклад, інтенсивність, висота і просторова локалізація звуку) можуть служити основою селекції. Для решти інформації фільтр блокує входи, але ця незатребувана інформація якийсь час зберігається в блоці короткочасного зберігання, який знаходиться перед фільтром, і потім може пройти через комунікаційний канал, якщо стався зсув селективного процесу з одного класу сенсорних подій на інший.Загальна ідея описаних раніше моделей уваги полягає в тому, що на шляху проходження нервових імпульсів від рецепторів, які зазнали впливу зовнішніх подразників, до кори має місце механізм (фільтр), подібний «воронку Шеррингтона», в якій велика кількість аферентних впливів конкурують між собою за «загальне рухове поле ». Оскільки існують морфологічно виділяються шляху від рецепторів до кори головного мозку, передбачалося, що процес фільтрації (гальмування) відбувається на етапах перемикання цих шляхів в релейних ядрах. Поступила в центр, від незнайомого подразника, афферентация призводить до неузгодженості її з нервовою моделлю, в результаті чого формується «орієнтовний поведінку», яке можна розглядати як увага, зосереджена на цей подразник. Розвиваючи гіпотезу про нервової моделі стимулу, Р Наатанен запропонував можливість формування трьох різних типів нервових моделей стимулу. Якщо в межах цього інтервалу предявляється будь-якої іншої стимул, то відбувається неузгодженість аферентних впливів від нього з нервовою моделлю попереднього стимулу.В рамках цього підходу аферентні і еферентні впливу розглядаються не як прихід інформації в центр і реалізацію на її основі моторних програм, а як спосіб узгодження або взаємодії систем (міжсистемних відносин). Набір реалізуються систем визначає специфіку поведінки, яке може бути виконане з високою або низьким ступенем ефективності. У відповідь на предявлений сигнал випробуваний, відповідно до інструкції, повинен зробити звітне дію, наприклад, швидко натиснути кнопку «А» при появі сигналу «а» або швидко натиснути кнопку «Б» при появі сигналу «б». У даній ймовірнісної ситуації випробовувані спочатку намагаються прогнозувати появу наступного сигналу на підставі попередньої послідовності сигналів, що відбивається на часі звітного дії і конфігурації ССП. На підставі аналізу поведінкових показників і ССП було виявлено, що в тих випадках, коли спостерігався ефект послідовності, в міжсистемні взаємодії поточного звітного дії включаються деякі системи, що забезпечують попередні звітні дії.Перше і найпоширеніше психологічне визначення уваги дав У. Але загальноприйнятого наукового визначення уваги до теперішнього часу немає з наступних причин: одні вчені розглядають увагу як самостійний психічний процес, а інші як одну з характеристик взаємодії психічних процесів. Відповідно до його моделі, інформація від рецепторів надходить у центральну нервову систему через безліч паралельних сенсорних каналів звязку. Весь потік інформації також надходить в організм через безліч паралельних каналів, але на деякому рівні нервової системи знаходиться 1-й фільтр, де відбувається виділення за фізичними властивостями одного з каналів, по якому сигнали проходять безперешкодно, і одночасно відбувається ослаблення сигналів по інших каналах. Автори називають цю модель «слідом уваги», оскільки вона формується і підтримується стимулом, до якого залучено увагу.

Зміст

1. Що таке увага

2. Теорії фільтра

3. Проблема уваги у традиційної психофізіології

4. Проблема уваги у системної психофізіології

Висновок

Список використаних літератури

1. Що таке увага

Одна з найскладніших проблем психофізіології - проблема уваги. Цією проблемою займався ще Арістотель. Перше і найпоширеніше психологічне визначення уваги дав У. Джемс: «Увага - це оволодіння розумом в чистій і яскравій формі тільки одним з багатьох одночасно представлених обєктів або однією думкою з цілої низки думок». У Джемса і всіх наступних дослідників підкреслюється основна характеристика уваги - вибірковість, або селективність, в активності організму. Але загальноприйнятого наукового визначення уваги до теперішнього часу немає з наступних причин: одні вчені розглядають увагу як самостійний психічний процес, а інші як одну з характеристик взаємодії психічних процесів. Субєкти експериментальних досліджень з активним ставленням до зовнішнього світу виступають у цілого ряду дослідників як якесь пасивне і незмінне машіноподобним освіту, приймає і обробляє інформацію для того, щоб здійснити те чи інше дію. Практично всі експериментальні дослідження уваги проводилися в рамках інформаційної парадигми. У даній контрольній роботі були розглянуті деякі теорії або моделі уваги, сформульовані в цих дослідженнях. Загальна ідея теорій фільтра полягає в тому, що на шляху проходження електричних імпульсів (збудження) по нервових волокнах від рецепторів, що піддаються впливу зовнішніх подразників, до кори має місце механізм, відфільтровує ці імпульси. Першу теоретичну модель уваги, або модель фільтра, створив Д. Бродмент. Відповідно до його моделі, інформація від рецепторів надходить у центральну нервову систему через безліч паралельних сенсорних каналів звязку. На входах цих каналів здійснюється операція селекції, тобто вибирається певна сенсорна інформація. Селективний фільтр може бути налаштований на прийняття бажаної інформації, а для всієї решти інформації фільтр блокує входи. Іншу більш досконалу модель - модель двухстадийной фільтрації створив А. Трейсман. Весь потік інформації також надходить в організм через безліч паралельних каналів, але на деякому рівні нервової системи знаходиться 1-й фільтр, де відбувається виділення за фізичними властивостями одного з каналів, по якому сигнали проходять безперешкодно, і одночасно відбувається ослаблення сигналів по інших каналах. Ослаблені і неослабленим сигнали проходять через 2-й фільтр - логічний аналізатор (словник), що представлений спеціалізованими нейронами. Активність кожного такого нейрона повязана з певним словом, що зрештою і призводить до усвідомлення субєктом слів. У моделі Дж. Дойч і Д. Дойч фільтр в явній формі відсутня. Згідно з їх моделі, всі сигнали доходять до логічного аналізатора, де кожен з них аналізується на предмет специфічності. Чим важливіше сигнал для організму, тим більш виражена активність нейронів логічного аналізатора. Розвиваючи теорію про нервової моделі стимулу, Р. Наатанен припустив три різних типи нервових моделей стимулу. Одна з них - «пасивна», або мимовільна, модель стимулу - формується після багаторазового предявлення стимулу («стандартний» стимул) навіть при відверненні від нього уваги і зберігається протягом приблизно 5с. У випадках залучення уваги до стимулу, у випробуваного формується «активна», або довільна, нервова модель часто висунутого стимулу. Час існування цієї моделі визначається тим, наскільки довго випробовуваний зберігає увагу до виконуваної завданню. Якщо в межах цього інтервалу предявляється «відхиляється» від «стандартного» стимул, то відбувається неузгодженість. В електричній активності мозку, а саме в повязаних з подією потенціалах (ССП), це неузгодженість проявляється у вигляді негативної хвилі, що отримала назву негативність неузгодженості (НР). Чим більше виражені неузгодженості аферентних збуджень від стимулу з пасивною або активною моделями, тим більше амплітуда відповідних хвиль. На підставі цих даних автори вважають, що пасивна та активна моделі існують одночасно і забезпечуються активністю нейронів різних областей мозку. Коли ймовірність появи стимулу, який потрібно виявити (його ще називають цільовим стимулом), зростає до певного рівня, то вже формується нервова модель саме цього стимулу. Автори називають цю модель «слідом уваги», оскільки вона формується і підтримується стимулом, до якого залучено увагу. Отже, в основі моделі уваги Р. Наатанена лежить нервова модель стимулу, яка представляє собою репрезентувати в нейронних системах образ певного стимулу. Зіставлення аферентних збуджень від стимулу з моделлю усвідомлено або неусвідомлено очікуваного стимулу характеризує увагу і проявляється в негативному відхиленні компонентів ССП. В інших теоріях уваги, що розробляються в рамках інформаційної парадигми, увагу визначається як процес, що лежить в основі селекції та організації доступної інформації для відповідного відповіді. В описаних вище інформаційних моделях і концепціях уваги в основному розглядається залежність аферентних збуджень від зовнішніх джерел, увага до яких, за умовами експерименту, залучається або навпаки відволікається. Але цілком очевидно, що можна виділити як зовнішні джерела (обєкти і події в навколишньому середовищі), так і внутрішні (память і знання) джерела. За допомогою тільки цих концепцій неможливо пояснити й інший важливий факт, який довго ігнорувався в когнітивної психології, а саме: ефекти уваги визначаються навчанням і тренуванням. А неефективне виконання якого-небудь завдання на увагу свідчить про відсутність навику у виконанні цього завдання. Інші теорії не відносять увагу до психічних процесів. Наприклад, У. Джемс і ряд сучасних вчених (У.Найссера, Д.Хохберг) розглядають увагу як результат природних преднастроечних, або предваряющих ефектів в континуумі діяльності. Таким чином, два процеси, сенсорна настройка і формування уяви (образу), співіснують у всіх наших конкретних актах уваги. Хохберг і Найссер обговорюють увагу з позицій концепції схем. Схеми є тим посередником, через якого минуле впливає на майбутнє; вже засвоєна інформація визначає, що буде сприйнято згодом. Схеми формуються у міру накопичення досвіду. З біологічної точки зору схема - це частина нервової системи. Це ціла система, що включає рецептори, аферентні структури, центральні прогнозуючі елементи і еферентні освіти. Активності, що направляються двома схемами, можуть вступати в конфлікти один з одним або навіть опинятися абсолютно несумісними. Те, що відбувається в таких випадках, називається виборчим увагою. В інших дослідженнях, проведених в рамках системно-еволюційного підходу, було показано, що в конфігурації повязаних з подіями потенціалами (ССП) відображаються не інформація, що надійшла з периферії, не її послідовна обробка і не моторна програма, а міжсистемні відносини. Автори виходять з того, що взаємодія субєкта з зовнішнім світом можливо тільки через активність його систем. З позицій системно-еволюційного підходу увагу розглядається не як самостійний психічний процес, а як характеристика ступеня. увага системний психофізіологія

Александров Ю.І. «Психофізіологія»: Підручник для вузів. - СПБ.: Питер, 2007.

Акінщікова Г.І. «Семантична і психофізіологічна організація людини» - СПБ.: Вид-во університету, 1977.

Данилова Н.Н. «Психофізіологія.» - М.: Просвещение, 1999.

Лурія А.Р. «Увага і память» - М.: Прогресс, 1992.

Наатанен Р. «Увага і функції мозку» - М.: МГУ, 1997.

Размещено на