Психофізіологічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища медичних і фармацевтичних працівників - Реферат

Психофізіологічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища медичних і фармацевтичних працівниківДо небезпечних психофізіологічних та шкідливих виробничих чинників належать фізичні (статичні, динамічні та гіподинамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове, зорове, емоційне). Праця медичних працівників характеризується значним інтелектуальним напруженням, а в окремих випадках вимагає значної фізичної витривалості, уваги і високої працездатності в екстремальних умовах. Функціональне напруження організму під час роботи схематично можна охарактеризувати з двох сторін - енергетичної та інформаційної. Для більшості професійних груп медичних працівників нервово-емоційне напруження є одним із основних чинників виробничого середовища, що не сприятливо впливають на їх здоровя .

Причому дія цього чинника за останні роки не тільки не зменшилася, але й продовжує рости. Так, у 80-х роках :ХХ ст. 60 % лікарів вважало, що їх робота супроводжується нервово-емоційним напруженням. На сьогодні цей відсоток збільшився до 74 % у лікарів, а у медичних сестер він становить 82 %. Перш за все нервово-емоційне напруження є характерним для персоналу психіатричних стаціонарів і диспансерів, відділень інтенсивної терапії, акушерів-гінекологів, хірургів стаціонарів, неврологів, працівників швидкої медичної допомоги. Причинами нервово-емоційного напруження медичних працівників є постійна відповідальність за здоровя і життя людей (пацієнтів, колег, власні здоровя і життя); щоденний контакт із людьми різного віку (дітьми, особами літнього віку тощо), соціального положення (хворими та їх родичами, керівниками різних установ, населенням), різними психологічними типами характерів; необхідність терміново приймати рішення, велика кількість стресових ситуацій, змінність роботи тощо. Останніми роками здобули вагомість причини, що носять соціально-економічний характер, до яких можна віднести відсутність стабільного і повного фінансування медичної галузі і, як наслідок, відсутність необхідних лікарських препаратів, устаткування, апаратури, невчасна виплата заробітної плати і низький рівень тощо. правовий життєдіяльність наркоманія підліток

Працю медичних працівників можна умовно розділити на дві основні категорії: 1 розумову (працю лікарів терапевтичного профілю, за винятком лікарів відділень інтенсивної терапії, гігієністів, наукових співробітників тощо);

2) розумово-емоційну (працю лікарів хірургічного профілю стаціонарів, анестезіологів, відділень інтенсивної терапії, лікарів швидкої допомоги тощо). У медиків, що виконують розумово-емоційну роботу, нервово-емоційне напруження є особливо високим. Так, у хірургів у процесі операції спостерігається більш виражене збільшення частоти серцевих скорочень у порівнянні з терапевтами, що ведуть прийом хворих. У хірургів, особливо в найвідповідальніші моменти операції, збільшується латентний період зорово-моторної реакції, кількість помилок при всіх видах реакцій, до кінця робочого дня знижується швидкість сприйняття і переробки інформації, що свідчить про розвиток глибокої втоми.

Фізичні чинники

Впровадження останнім часом у медицину новітнього діагностичного, лікувального та іншого обладнання призвело до появи таких шкідливих чинників, що діють на медичних працівників, як шум, ультразвук, вібрація, іонізуюче і неіонізуюче випромінювання тощо.

Мікроклімат. Умовно всіх медичних працівників за впливом на них мікроклімату можна розділити на дві групи: 1. Праця, яка в основному виконується в приміщенні (праця хірургів, стоматологів, отоларингологів, психіатрів тощо). 2. Праця, яка певною мірою виконується поза приміщенням (праця дільничних терапевтів, педіатрів, лікарів швидкої медичної допомоги тощо). Згідно з чинним законодавством мікроклімат основних приміщень лікарень, пологових будинків або інших стаціонарів має бути оптимальним. Водночас дослідження мікроклімату в багатьох ЛПЗ показують, що в більшості виробничих приміщень параметри мікроклімату не забезпечують нормальний рівень теплообміну ані щодо персоналу, ані щодо хворих. У них часто спостерігається висока або низька температура, підвищена або знижена вологість повітря.

Шум, інфра- і ультразвук. У звязку з необхідністю створення спокійної обстановки для хворих і сприятливих умов праці для медичного персоналу до рівня шуму в приміщеннях ЛПЗ предявляють підвищені вимоги. Хоча у більшості приміщень ЛПЗ рівні шуму не перевищують гранично допустимих значень, проте впровадження в медицину нового потужного в енергетичному плані обладнання часто призводить до істотного зростання рівнів шуму. Так, системи кондиціонування повітря в операційних блоках іноді сприяють підвищенню рівня шуму на 5-19 ДБА виіце ГДР, а деякі наркозні і дихальні апарати підвищують його на 26-30 ДБА, досягаючи 73 ДБА. Апарати, що відсмоктують рідину, створюють шум 53-79 ДБА. Шум від інженерного і технологічного обладнання (ліфтів, систем водопроводу і каналізації, вентиляції і кондиціонування, центрифуг, електропилососів тощо) може досяга