Психодрама як система рольової гри, яка віддзеркалює внутрішній світ людини і соціальну поведінку у вчення Джекоба Морено. Основні компоненти та специфічні техніки психодрами. Приклади застосування методик психодрами та її варіації в рольових іграх.
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВІ відмінність від театру в психодрамі учасник виконує роль в імпровізованому поданні та активно експериментує з тими значимими для нього ролями, які він грає в реальному житті. Психодрама починається з розминки, переходить до фази дії, під час якого протагоніст організує подання, і закінчується фазою подальшого обговорення, під час якого психодраматичні дію і виникли в ході його переживання обговорюються всією групою. До протагоністу вона зазвичай не застосовується, але існують три винятки: коли використовується одна техніка як монодрама; коли використовується техніка обміну ролями; під час тренінгу, коли людину просять прийняти нову чужу роль. Зазвичай говорить в бік протагоніст, але це може зробити й інший учасник, якщо у вправі бере участь дружина і інші люди, значимі для протагоніста. Цей варіант нагадує одну з технік психосинтезу, у якій протагоніст сам виділяє в собі окремі субособи - життєві ролі, мети, наміри та актуальні бажання , а потім допоміжні гравці, виконують роль кожної з субособистостей, оточують протагоніста і починають переконувати його в своїй потрібності і важливості, «боротися» між собою за місце, яке протагоніст у своїй особистості їм виділяє, за час, який кожної з них буде приділятися, за право притягувати до себе активність і енергію протагоніста і т. п.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
