Психоаналітична модель художньої творчості: досвід теоретичних модифікацій - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Робота виконана на кафедрі етики, естетики та культурології філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Левчук Лариса Тимофіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри етики, естетики та культурології; Кривда Наталія Юріївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри української філософії та культури; Захист дисертації відбудеться 14 червня 2011 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.28 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Оскільки від 30-х років ХХ ст. психоаналітичні ідеї гостро критикують представники марксистської методології, відновлення інтересу до них і їх поступове введення в активний теоретичний ужиток в Україні починається із 70-х років минулого століття, а основними сферами послідовного дослідження «класичного» психоаналізу стають естетика та мистецтвознавство. В умовах незалежності процес багатоаспектного дослідження психоаналізу активно продовжується, і науковці, позбавлені будь-яких ідеологічних чи методологічних обмежень, вирішують подвійне завдання: з одного боку, продовжують впроваджувати в теоретичний ужиток як власне психоаналіз - у сучасному розумінні цього поняття, а з іншого, - реконструювати досвід становлення «української моделі психоаналізу» в умовах початку минулого століття. По-перше, послідовний інтерес до проблем позасвідомої психічної діяльності людини та її позитивної ролі в художній творчості виявляли І. Модифікації «класичного» психоаналізу, які почалися ще за життя засновника цієї теорії, торкнулися і питань психології художньої творчості, що вимагає включити в контекст аналізу зазначеної проблеми погляди К. Окрім цього, психоаналіз - це складна, розгалужена система, яка поєднує кілька складних теоретичних блоків: теорію позасвідомого, проблеми дитячої сексуальності, теорію сновидінь, засоби доведення позасвідомого та сфери застосування психоаналітичних методик (мистецтво, релігія, «психоісторія», міфологічні моделі, фольклористика та ін.).Визначено обєкт, предмет, сформовано мету, завдання роботи, її методологічні засади, наукову новизну та практичне значення.У другому підрозділі - «Мистецтво - митець - художній твір» як компоненти процесу художньої творчості: психоаналітичний підхід» - наголошено, що розгляд художньої творчості в контексті психоаналітичних ідей повинен, по-перше, враховувати міжнаукову природу психоаналізу, а по-друге, спиратися на розгляд естетики як метатеорії мистецтва (Д. Показано, що в процесі аналізу психоаналітичної моделі художньої творчості слід спиратися на динаміку руху: «мистецтво - митець-художній твір», протягом якого виявляються самобутні можливості творчого процесу: виникнення задуму, пошуки шляхів його реалізації, паритет творчої і ремісничої праці. Підкреслено закономірний характер модифікацій естетико-мистецтвознавчих ідей «класичного» психоаналізу, оскільки З.Фрейд подекуди непрофесійно підходив до феномену «мистецтво», ставився вкрай вибірково до видів мистецтва, поняття «митець» ототожнював переважно з діяльністю живопися (Л. Спираючись на приклади фрейдівської патографії, відтворено ставлення до неї сучасних дослідників художньої творчості, які, виявляючи помилковість чи штучність окремих висновків, з одного боку, корегують «образ» митця, створений за допомогою такого підходу, а з другого, «вибудовують» спадкоємність між традиційним та сучасним патографічним досвідом. Звинувачуючи Фрейда в «закоренілому догматизмі», Юнг відстоює ідею типології творчості, завдяки обґрунтуванню двох типів: «інтровертованого» - створює сентиментальне мистецтво з яскраво вираженим «Я» митця - та «екстровертованого» - створює наївне мистецтво, де «митець абсолютно єдиний з творчим процесом».

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ