Самосвідомість як визначальний фактор у формуванні особистості. Психічні особливості розвитку в юнацькому віці. Емоційна сфера і між особистісні стосунки. Розвиток гуманітарних інтересів, абстрактного мислення, пізнавальних функцій і інтелекту у школярів.
При низкой оригинальности работы "Психічний розвиток та формування особистості в юнацькому віці", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Ананьєв називав вік від 18 до 21 року ранньою дорослістю. Шпрангера, згідно з якою юнацький вік триває у дівчат від 13 до 19 років, у хлопчиків - від 14 до 22 років та являється визначальною стадією духовного розвитку. У середньому більшість авторів нижчою межею періоду молодості вважають 16-17 років, коли набувається перша соціалізація. Протягом юнацького віку особистість досягає високого рівня інтелектуального розвитку, завбачує ментальний досвід, масштабно роздивляється свій внутрішній світ, свою індивідуальність формує цілісний Я-образ, самовизначається у життєвих і професійних планах,особисто спрямовує свій погляд у майбутнє, що свідчить про перехід її до етапу дорослості. Юнацький вік слід розглядати на двох етапах: рання і зріла юність.Особа формується в реальних відносинах макро-і мікросоціального середовища. Особою не народжуються, а стають процесі спілкування і діяльності. В кожній особі включено не тільки наявне, але і минуле і майбутнє, тому що досвід і складні форми задоволення потреб, система відносин певною мірою залишаються постійними. Особа може відрізнятися широтою і однобічністю, пластичністю і конфліктністю і т.д. Встановлено, що особа формується в умовах конкретного соціального середовища і її розвиток опосередкований діяльністю, спілкуванням, тим місцем, яке вона займає в суспільних відносинах.Важливою особливістю психічного розвитку особистості в ранньому та зрілому юнацькому віці є становлення самосвідомості, яке відбувається як відкриття учнем свого неповторного внутрішнього світу, індивідуальності своєї особистості, усвідомлення незворотності часу і формування цілісного уявлення про себе. Під самосвідомістю розуміється сукупність психічних процесів, через які індивід усвідомлює себе в якості субєкта діяльності, а його уявлення про самого себе складаються у певний образ»Я». Необхідно підкреслити, що самосвідомість може виступати як процес і як рудимент діяльності. При цьому виділяються наступні основні структурні компоненти самосвідомості: усвідомлення імя, притягання на визнання, часове усвідомлення, статева ідентифікація, усвідомлення прав і обовязків. На відміну від підліткового віку, для якого характерне експериментування із іменами, використання так званих підліткових імен, в юнацькому віці закріплюється невідємність імені від людини, повне ототожнення з ним.У ранній юності відбувається прогресивний розвиток теоретичного мислення (старшокласники виявляють логічне мислення, здатність займатися теоретичними міркуваннями та самоаналізом). У цьому віковому періоді починає окреслюватися індивідуальний стан інтелектуальної діяльності (пізнавальний, когнітивний стилі), формується ментальний досвід, виробляються індивідуальні варіанти способів отримання, запамятовування і мислення які визначають шляхи набуття, накопичення, перероблення та використання інформацій. Водночас багато представників цього віку схильні переоцінювати рівень своїх знань і розумових здібностей. К ранній юності розвиток сприймання виявляється у домінуванні його довільної форми, засвоєнні перцептивних дій, цілеспрямованому спостереженні за певними обєктами, виокремленні суттєвого у предметах, подіях і явищах. Виходячи із своєї теорії, Піансе вказує на сильну схильність юнацького стилю мислення до відволікаючої теоретизації, створенню абстрактних теорій, на захоплення філософськими побудовами і т.д. про існування такої тенденції свідчать і вітчизняні дослідження, особливо роботи Н.С. Лейтеса.У цьому віці змінюється його зміст і загальна спрямованість, воно стає вибірковим, інтимним, виконує функцію головного, соціального полігону самоствердження і самовираження юнаків і дівчат. У життєдіяльності старших школярів важлива роль належить їхньому спілкуванню з ровесниками. У розширенні сфери спілкування реалізується потреба переживати нові враження, набувати новий досвід, відчувати себе у новій ролі, а також потреба у його вибірковості, самовиявленні та розумінні з боку інших. Оскільки потреба у самовияві, розкритті своїх переживань домінує над інтересом до почуттів і переживань іншого, що зумовлює взаємну напруженість у стосунках, незадоволеність ними. Емоційна привязаність у міжособистісних стосунках на етапі юнацького віку реалізується в дружбі, яка є школою саморозкриття особистості, розуміння іншої людини.
План
Зміст
Розділ 1. Формування особистості в юнацькому віці
1.1 Основні новоутворення у юнацькому віці
1.2 Особливості формування особистості
1.3 Самосвідомість як визначальний фактор у формуванні особистості
Розділ 2. Психічні особливості розвитку в юнацькому віці
2.1 Пізнавальні процеси і розумові здібності
2.2 Емоційна сфера та між особистісні стосунки
2.3 Спілкування у юнацькому віці як основа соціалізації особистості
Список використаних джерел
Розділ 1. Формування особистості в юнацькому віці
1.1 Основні новоутворення у юнацькому віці самосвідомість психічний школяр емоційний
Список литературы
1.Абрамова Г.С. Возрастная психология. - М., 1996.
2.Алемаскин М.А. Воспитательная работа с підростками. - М., 1989
