Загальна характеристика психічного розвитку дитини. Розвиток пізнавальної і особистісної сфери дитини. Психодіагностичні методи готовності до шкільного навчання, адаптація дитини. Проблема агресивності та відповідальності, мова та емоційне спілкування.
Періодом найінтенсивніших змін у психіці дитини є немовлячий вік (1-й рік життя). Розв. потреба в спілкуванні, оволодіває різноманітними рухами і діями з предметами, зяв. здатність до розуміння люд. мовлення і перші сам-ні слова.У результаті такої поведінки дорослого в дитини зявляється перша соціальна потреба - потреба у спілкуванні з дорослим. Ідентифікація у стосунках дитини з дорослим і дорослого з дитиною готує дитину до емоційної причетності до людей. Доросла людина залишається центром життя дитини, але взаємини з нею суттєво змінюються: дитина вступає у взаємини з більш широким соціальним світом. Слід сказати, що високі показники психологічної готовності, як правило, забезпечують успішність адаптації дитини до школи, проте не гарантують, що в початковій школі в дитини виникне проблем. Своєрідність соціальної ситуації розвитку полягає у тому, що підліток переходить у середню школу, включається у систему стосунків і спілкування із ровесниками й учителями, змінюється характер цих стосунків; розширюється сфера суспільно - корисної діяльності, підвищується його самостійність і практична віддача; змінюється становище в сімї (якщо батьки враховують потреби й можливості своєї дитини, ставляться з повагою і довірою, допомагають у навчанні й спілкуванні, то цим створюють сприятливі умови для її розвитку).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
