Психічне здоров’я як необхідна складова всебічного розвитку особистості - Курсовая работа

КУРСОВА РОБОТА з практичної психології на тему: «Психічне здоровя як необхідна складова всебічного розвитку особистості»Психіка ж людини функціонує у взаємозвязку з фізіологією людини, а також з навколишнім світом. В першому розділі ми спробуємо довести, що психічне здоровя крім суто психологічної сторони також залежить і від безлічі інших чинників. Усе це негативно позначається на здоровї людини загалом і на психічному здоровї зокрема. Враховуючи те, що людське життя є найвищою суспільною цінністю, перед людством постає ряд важливих завдань, серед яких найважливішим є вирішення проблеми збереження здоровя людини, причому не тільки фізичного, а й психічного. В психологічну літературу поняття психічного здоровя стало входити порівняно недавно.Психічне здоровя людини - це наявність у її психіці активних і пасивних залежних патернів, що постійно генерують позитивний психоенергетичний потенціал, який забезпечує усвідомлене позитивне сприйняття навколишнього світу, гармонію з ним і з собою, особистісний оптимізм та задоволення від життя. Психічне здоровя - це збірне поняття, яке складається з декількох складових: психіка і здоровя - створюючи, таким чином, синтетичний обєкт для вивчення. Психічне здоровя - відповідно до визначення Всесвітньої організації охорони здоровя, це стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно та плідно працювати, а також робити внесок в життя своєї спільноти. З даного визначення випливає важлива думка про те, що якщо фізичний стан здоровя, це здоровя чого-небудь речового, а психічне здоровя це нормальне функціонування фактично психічних процесів в людині[15, с. Сучасні теоретичні, експериментальні та прикладні підходи в психології особистості і психотерапії характеризують психічне здоровя, як зрілість, збереження і активність механізмів особистісної саморегуляції, міру здібності людини трансцендіювати («виводити за межі») свою біологічну, соціальну та смислову детермінованість, виступаючи активним і автономним субєктом свого життя в світі, що постійно змінюється.Формування здоровя як вищої психічної функції являє усвідомлений розвиток індивіда у напрямі досягнення все більшого здоровя як духовного, так і фізичного. Виготський трактував поняття вищих психічних функцій досить широко, відносячи до них усі культурні форми поведінки людини від довільної памяті і абстрактного мислення до листа і практичної діяльності (Виготський Л.С., 1984)[6, с.83]. Таке розуміння припускає, що здоровя (як і хвороба) є продуктом розвитку. Карвасарский стверджував, що психічне здоровя «визначається як здатність до постійного розвитку і збагачення особистості за рахунок підвищення її самостійності і відповідальності в міжособистісних відносинах, більш зрілого і адекватного сприйняття дійсності, вміння оптимально співвіднести власні інтереси з інтересами групи (колективу)». Згідно концепції Братусь Б. С. під психічним здоровям розуміється - багаторівнева структура, в основі якої знаходиться рівень психофізіологічного здоровя, що визначається особливостями внутрішньої мозкової, нейрофізіологічної діяльності.Юнгом, здоровою може бути людина, котра асимілювала зміст свого несвідомого і вільна від захоплення будь-яким архетипом. Нормоцентричний підхід: здоровя розглядається як сукупність середньостатистичних норм сприйняття, мислення, емоційного реагування і поведінки, у поєднанні з нормальними показниками соматичного стану індивіда. Холестичний підхід: здоровя розуміється, якщо набуває індивідом в процесі його становлення цілісність, що припускає особову зрілість (Г. Дискурсивний підхід: будь-яке уявлення про здоровя може бути досліджене, як продукт певного дискурсу, що має власну внутрішню логіку конструювання або концептуалізації соціальної і психічної реальності. Аксіологічний підхід: здоровя виступає як універсальна людська цінність, співвідноситься з основними ціннісними орієнтаціями особи і займає певне положення в ціннісній ієрархії (В.Психіка ж людини функціонує у взаємозвязку з фізіологією людини, а також з навколишнім світом. Психосоматичні захворювання - це хвороби, у розвитку яких провідну роль відіграють психологічні фактори, у тому числі і психологічний стрес. Психосоматичні розлади-група хворобливих станів, що проявляються загостренням соматичної патології, формуванням спільних, які виникають при взаємодії соматичних і психічних факторів симптомокомплексів, соматизованих психічних порушень, психічних розладів, що відображають реакцію на соматичні захворювання.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДСТАВИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВЯ ОСОБИСТОСТІ

1.1 Психічне здоровя як психолого-педагогічна проблема

1.2 Підходи вітчизняних вчених до вивчення проблеми психічного здоровя

1.3 Підходи зарубіжних вчених до дослідження психічного здоровя

1.4 Психологічні фактори психосоматичних розладів людського організму

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВЯ ОСОБИСТОСТІ

2.1 Підбір та проведення методик дослідження психічного здоровя

2.2 Аналіз та інтерпретація отриманих результатів

2.3 Корекційна програма способів уникнення психічних розладів

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ