Прозапальні цитокіни периферичної крові на початкових етапах формування цукрового діабету 1 та 2 типу - Автореферат

Міністерство охорони здоровя України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана в Українському науково-практичному центрі ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України. Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Малижев Вадим Олексійович, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, завідувач лабораторії клінічної імунології. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Мельников Олег Феодосійович, Інститут отоларингології імені проф. доктор медичних наук, професор Чумак Анатолій Андрійович, Науковий центр радіаційної медицини АМН України, завідувач лабораторії молекулярної біології відділу клінічної імунології. Захист відбудеться 16.02.2006 р. о 13-30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02 при Національному медичному університеті імені О.О.Впродовж останніх 20 років захворюваність на діабет як 1-го, так і 2-го типів у всьому світі значно зросла та набула епідемічного характеру [Zimmet P., 2001], тому дослідження питань патогенезу цих захворювань мають велике соціальне і медичне значення. Діабет 1-го типу належить до класичних органоспецифічних аутоімунних захворювань. Отже, за цукрового діабету обох типів прозапальні цитокіни відіграють вирішальну роль щодо втрати бета-клітинами інсулінопродукуючої функції, з одного боку, а з іншого - вони ж причетні і до формування інсулінорезистентності, яка найбільш характерна для діабету 2-го типу [Greenberg Тема дисертаційної роботи тісно повязана та органічно витікає з науково-дослідних робіт, які виконувалися в лабораторії клінічної імунології Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України у 2000-2004 роках: “Функціонування макрофагально-хелперної ланки імунітету на ранніх етапах розвитку цукрового діабету типу 1 та 2” (№ держреєстрації 0101U002690) і “Стан неспецифічної ланки імунітету при розвитку цукрового діабету типу 2” (№ держреєстрації 0102U000740). Оцінити діагностичну та прогностичну значущість визначення вмісту прозапальних цитокінів у периферичній крові на початкових етапах формування цукрового діабету 1-го та 2-го типів у хворих людей.Для формування групи дітей і підлітків з ознаками схильності до захворювання на діабет обстежено дітей від 128 сімей, в яких зареєстровано випадки захворювання на цукровий діабет 1-го та 2-го типів. У даної групи осіб (перша досліджувана група) у подальшому визначали вміст у периферичній крові таких цитокінів, як ІЛ-1?, ТНФ?, ІЛ-10, ІЛ-12. Другу досліджувану групу (80 хворих) склали хворі з вперше виявленим цукровим діабетом 1-го типу (ЦД1) і терміном захворювання до 5 років. Третя група складалася з 45 хворих із вперше виявленим цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) віком від 41 до 76 років і тривалістю захворювання (за анамнестичними даними) від 0,5 місяця до 3 років. Хворим на цукровий діабет 2-го типу призначали секретагог інсуліну - репаглінід (НОВОНОРМ, Данія).У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що стосується ролі прозапальних цитокінів у формуванні цукрового діабету 1-го та 2-го типів, зокрема виявлено нові аспекти звязку вмісту цитокінів у периферичній крові хворих із характером формування означеної патології на ранніх етапах її розвитку. На всіх етапах розвитку цукрового діабету 1-го типу - предіабету, С-пептид-позитивного діабету та С-пептид-негативного діабету в периферичній крові пацієнтів визначається вірогідне збільшення вмісту інтерлейкіну-12. У дітей групи ризику щодо цукрового діабету 1-го типу у сироватці крові виявляється вірогідне підвищення рівня ТНФ?, концентрація якого збільшується за появи перших клінічних ознак діабету та утримується на високому рівні аж до завершення руйнування ?-клітин, що маніфестується відсутністю С-пептиду в периферичній крові. На початкових етапах розвитку цукрового діабету 1-го типу в периферичній крові хворих виявляється підвищений рівень інтерлейкіну-1?, що зберігається тривало та, на відміну від ТНФ?, залишається суттєво підвищеним і на етапі С-пептид-негативного діабету. Водночас у хворих дітей визначається дисбаланс у вмісті Тх1 і Тх2 клітин, який проявляється вірогідним збільшенням кількості Тх1-лімфоцитів, що не суперечить сучасним уявленням про клітинний характер аутоімунної агресії за цукрового діабету 1-го типу.

Основний зміст роботи