Проза Олекси Стороженка: жанрово-стильові особливості - Автореферат

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТНауковий керівник - доктор філологічних наук, доцент Корнійчук Валерій Семенович Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка. Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Кіраль Сидір Степанович Національний авіаційний університет, декан факультету лінгвістики Гуманітарного інституту, професор кафедри українознавства. кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Легкий Микола Зіновійович Львівське відділення Інституту літератури ім. Захист відбудеться 8 червня 2007 р. о 15.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.13 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79001 м. З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005 м.Література як живий організм змінювалася, розвивалася і удосконалювалася впродовж століть. Сьогодні необхідне сучасне прочитання його творів, зважаючи ще й на те, що певною мірою автор “Марка Проклятого” був родоначальником “химерної прози” в українській літературі. Стороженка дає змогу зясувати своєрідність колоритної прози письменника, розкрити її ідейно-естетичні основи, простежити вплив на розвиток “химерної прози” XX століття. Дисертація виконана на кафедрі української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка, у планах якої передбачається дослідження маловивчених письменників XIX століття, визначення їхнього місця в українському і світовому літературних процесах. Зіставлення мотивів, сюжетно-композиційних структур, виділення жанрових особливостей творів вимагало застосування компаративістичного методу, а виокремлення окремих автобіографічних деталей із сюжетів твору - біографічного.Проаналізовано сюжетно-композиційну структуру, ситуативні та наративні особливості, образну систему кожного твору. Крім того, в окремі групи виділено оповідання-прислівя (“Се така баба, що їй чорт на махових вилах чоботи оддавав”, “Вчи лінивого не молотом, а голодом”, “Лучче нехай буде злий, ніж дурний”, “Розумний бреше, щоб правди добути”, “Скарб”, “Жонатий чорт”) та оповідання-приказки (“Не пусти рака з рота”, “Вивів дядька на сухеньке”), в яких письменник узяв за основу власного сюжету паремійні жанри. Стороженко був насправді закоханий у старовину, його притягувала козацька доба, адже ті часи, на його переконання, були розквітом для України. Так, у творі “Вуси” головний герой дізнався про наказ, завдяки якому він може носити вуса, а в новелі “Голка” Потоцький із Кондратовичем ситуативно помінялися місцями, тобто жертвою власного жарту став сам ясновельможний гетьман. Звичайно, ці твори відрізняються від “химерної прози” XX ст., адже у них відсутнє висміювання села як відсталого середовища, немає філософських проблем, що становлять тематичне підґрунтя “химерного роману”. О.Стороженко ж насамперед використовував сміх і народну фантастику, щоб розважити читача.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ