Проза Бориса Зайцева: спадщина Срібного віку й духовний реалізм - Автореферат

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРОЗА БОРИСА ЗАЙЦЕВА: СПАДЩИНА СРІБНОГО ВІКУ Й ДУХОВНИЙ РЕАЛІЗМРоботу виконано на кафедрі російської і зарубіжної літератури Таврійського національного університету імені В. І. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Борисова Людмила Михайлівна, професор кафедри російської й зарубіжної літератури Таврійського національного університету імені В. І. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук Любомудров Олексій Маркович, провідний науковий співробітник Інституту російської літератури (Пушкінський Дім) РАН; Захист відбудеться “18” лютого 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.051.05 Таврійського національного університету імені В. І. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету імені В. І.На початковому етапі її осмислення прагнення виразити в художній творчості християнські ідеали, притаманне деяким емігрантським авторам, сприймалося як провідна тенденція літератури діаспори в цілому, однак масштаби й глибина долучення літератури до православя перебільшувалися. Подальші дослідження виявили неоднорідність духовних поглядів письменників-емігрантів, багато з яких, як і в передреволюційні роки в Росії, продовжували шукати істину поза Церквою, на шляхах гностицизму. Якщо в молоді роки він знаходився під впливом філософії Володимира Соловйова та ідей символізму, у дореволюційний період сформувався як письменник-неореаліст, то в еміграції Зайцев зміг завдяки особистій воцерковленості втілити у своїй творчості цілісне православне світорозуміння. Мета дисертації - виявити особливості творчої еволюції Бориса Зайцева, простежити його перехід від пантеїзму й неореалізму до православя й духовного реалізму з урахуванням трансформації художніх принципів письменника, що склалися в період Срібного віку. Поставлена мета потребує вирішення таких завдань: - зясувати зміст, вкладений у поняття «духовний реалізм» сучасними літературознавцями; дослідити різні точки зору на ідейні й художні основи літератури російського зарубіжжя в емігрантській критиці та сучасних дослідженнях; зайцев художній проза письменникВіддаючи перевагу терміну «духовний реалізм» та спираючись на роботи вищезгаданих учених, ми визначаємо духовний реалізм як особливий творчий метод, спрямований на художнє освоєння світу та людини в усій їх повноті, включаючи духовний рівень світобудови й духовну сферу буття людини. Зайцева характеристику духовного реалізму було доповнено нами такими ознаками: 1) образ автора створюється за принципом самоприменшення, витримується дистанція між автором і героями; Найхарактернішими для російської літератури у вигнанні названо такі явища: продовження традицій російської класики, відродження релігійно-філософських та художніх пошуків Срібного віку, осмислення літературою трагедії революції й громадянської війни, навернення частини письменників до християнства, що обумовило тенденцію до християнізації літератури. «Творчість Бориса Зайцева у критиці й літературознавстві» охарактеризовано роботи дореволюційних та емігрантських критиків, а також сучасних літературознавців, присвячені творчості Б. Зайцева. «Становлення світогляду письменника: від пантеїзму й символізму до православя» встановлено: притаманне Зайцеву релігійне світовідчуття в перші роки його літературної діяльності знаходить вихід у пантеїстичних настроях, відповідні мотиви простежуються в оповіданнях «Тихие зори» (1904), «Сон» (1904), «Миф» (1906) та інших творах цього періоду.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ