Проза А. Чехова, І. Буніна, О. Купріна у літературно-художніх шуканнях перехідного періоду (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) - Автореферат

КУПРІНА У ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІХ ШУКАННЯХ ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ (КІНЕЦЬ ХІХ-ПОЧАТОК ХХ СТ.) Роботу виконано на кафедрі зарубіжної літератури Одеського національного університету імені І. І.Мечникова Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Силантьєва Валентина Іванівна, завідувач кафедри зарубіжної літератури Одеського національного університету імені І. І. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Мацапура Валентина Іванівна, кафедра зарубіжної літератури полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Херсонського державного університету (73000, м.Купріна, що репрезентує показові риси перехідності рубежу ХІХ - XX століть, довгий час такою не сприймалася - давалася взнаки традиція, властива літературознавству ХХ ст.: розглядати певний тип творчості як усталене явище вже відкоригованого у своїх показниках художнього напряму (романтизму, реалізму, символізму тощо). Але вже тому, що долею цих авторів стала позиція «між» класиками-реалістами і новаторами-модерністами, їх спадщина має нести в собі показники «децентрованої системи» - ті, які показують вичерпаність форм, що до цього вважались панівними, та демонструють експерименти синтезу традиційного з новим. Час показав, що, перетворюючи старе і не прилучаючись до глашатаїв нового, ці автори означили закономірності літературного процесу нестійкого, «коливального» порядку. Купрін, дає підставу для подальшого теоретизування в галузі літератури і мистецтва схожих історичних періодів - особливо в художніх системах, схильних до синтезу старого з новим. Теоретико-методологічною основою дисертації є праці дослідників, які обґрунтували питання про специфіку літературного процесу перехідної доби - це стосується як часів «переходу» від літератури «золотого» XIX до літератури «срібного» XX ст., так і періоду естетичного переорієнтування кінця ХХ - поч.(відчуття хаосу, роздрібненості, непрогнозованих багатовекторних зміщень, неоднозначних висловлювань щодо завдань сучасного мистецтва) та доводиться, що поняття «криза», на якій наголошувалося в ті часи, у ретроспективному її сприйнятті дає відчуття переходу від однієї системи відображення світу до іншої (новітньої) системи. Купріна, доводимо: оскільки творчість названих авторів не вписувалася у контекст класичних форм реалізму XIX ст., а до експериментів «декадентів-модерністів» вони мали віддалене відношення, то в критиці і літературознавстві ХХ ст. їм могли дорікати за «невідповідність традиції». Чехова як автора, якому вдалося відобразити рубіжну дійсність на кількох рівнях творчості, а саме: на рівні творчих пошуків; регламентації жанру «чеховського оповідання»; ліризації часу-простору, використання стилістики імпресіонізму; переосмислення образу «маленької людини» та створення особливого типу чеховського інтелігента як «людини розгубленої». Чехов у літературі свого часу: критика і літературознавство» проведено аналіз праць, які передували обґрунтуванню теорії перехідності. Чехова, спостерігається закономірність, дуже характерна для сучасних постмодерністів: в ситуації «зламу», не маючи можливості сказати щось нове про світ, вони пропонують незліченні варіанти «співпраці» з великими попередниками, чиї твори у такому випадку сприймаються «брендами» (А.

Основний зміст дисертації